Його останні слова перед смертю були: «Сьогодні увечері настануть заручини з Ісусом. Усе готове».
Отець Йоахим Бадені, домініканець, помер 11 березня 2010 року. Ті, хто його знав, переконані у його святості. Одним із рішень капітулу Польської провінції Братів Проповідників, який відбувся в лютому 2018 року, було започаткування підготовки до беатифікаційних процесів двох польських домініканців: о.Йоахима Бадені (1912-2010) та бр.Гвалі Торбінського (1908-1999).
Любив Євхаристію і впивався «добірним вином» Бога
Євхаристію о.Йоахим служив завжди з величезною зосередженістю, без театралізації та напускної побожності. Одному з братів він із гумором підказував: «Бажаю тобі — як тебе вже висвятять, — аби з клірика не зробився клір». Перефразовуючи українською, можна сказати: аби з тебе не зробилося «духовенство». Отець Йоаким був знаний своїм розумним гумором і щирою дотепністю.
Він умів жити повнотою життя. Радів близькості Бога і людей. Казав, що «впивається добірним вином» Бога. Коли опинився в лікарні, на запитання, чого йому там брак, відповів просто і щиро: Євхаристії і пива. Зрештою, Бадені був потомком колишніх власників броварні «Живєц».
Отець-містик
Професор Ян Анджей Клочовський, теж отець-домініканець, був близьким другом о.Бадені. Вони разом душпастирювали у широко знаній домініканській «Бочці» (краківське молодіжне душпастирство), а також поділяли монастирське життя.
— Коли думаю про о.Йоахима, то уявляю, що сиджу з ним і розмовляю. Дивлюся йому в очі, бачу те, про що він казав. Бо він був людиною, яка не займає співрозмовника собою, а відкриває йому світ. За хвилину розмови з ним, або після вислухання його проповіді, з’являлось усвідомлення, що ти пізнав щось нове: у собі та в світі, — згадує о.Клочовський.
Образом Духа для о.Йоахима була вода — джерело життя. Бо цей домініканець думав про земне життя як про мандрівку пустелею до Обіцяної землі. На шляху цього паломництва нам постійно потрібне джерело води живої.
— Я бачив, як це джерело води живої б’є з нього, — каже о.Клочовський.
У цьому ствердженні співбрата-домініканця немає ані крихти перебільшення, якщо взяти до уваги, що о.Бадені вважали першим (або принаймні одним із перших) харизматиків у Польщі. Також він був містик. Цей етап духовного розвитку для нього розпочався уже в зрілому віці. Отець Клочовський згадує, що Бадені відзначався «дуже усвідомленим прийняттям дії Святого Духа».
Кока-кола — «божественний нектар»
Отець Бадені любив жарти, але був у них сердечний, не мав злого наміру, не висміював. Також він любив посміятися з себе самого, згадує актор краківського Театру гротеску Кшиштоф Ґриґєр.
— Але він умів бути впертим, коли був у чомусь переконаний. Тоді тяжко було примусити його змінити думку, — каже п.Кшиштоф, задумливо всміхаючись. Він пам’ятає розповідь о.Йоахима про зустріч душпастирів «Бочки». Там о.Томаш Павловський, о.Ян Анджей Клочовський і вочевидь о.Йоахим Бадені планують обговорити душпастирські плани. «Головнокомандувач» о.Томаш звертається до о.Йоахима як до «фахівця по Святому Духу», аби той попровадив молитву.
«А я відмовився, — розповідав про це о.Йоахим. — У чому має полягати молитва, ми повинні календар святити [відзначати щось за календарем]? Аби молитися до Святого Духа, людина повинна бути готова до змін, а не до вписування пунктів у календар».
Але цей домініканець мав свою малу слабкість: кока-колу. «Можна було справити йому величезну приємність, частуючи колою. Особливо у 1970-1980 роках. Хто жив у ті часи, той знає, що тоді це був раритет, майже “божественний нектар”», — усміхається Ґриґєр.
«Особова присутність, яка викликає любов»
Отець Йоахим Бадені славився непересічним почуттям гумору. Ось що він казав студентам «Бочки» про те, як добре прожити життя:
— Я вам про себе скажу, що я роблю. Я нічого не роблю! (сміх) Читати не можу, тому не читаю. Преси не читаю, інтернету не маю, не знаю, що де у світі діється. А що я роблю? Встаю о сьомій. Умиваюся, що мені вдається щоразу складніше. Стараюся порядно застелити ліжко, бо в армії мене навчили, що ліжко має бути повністю гладеньке. Потім сніданок, а потім дзвінки, багато дзвінків із проханнями «за здоров’я». Як це закінчується — о 12-й Свята Меса, потім обід, по обіді дрімаю (це обов’язкове в моєму віці), а потім цілу решту дня я… нічого не роблю.
І що, власне, відбувається. Я дійшов висновку, що протягом дня треба зустрітися з Живим Богом. Це обов’язкове і нормальне, і в Ордені, і в живих людей, — аби зустрітися з Живим Богом. Якщо Живого Бога знайдеш, то склероз стає неможливим! Можна мати порядну лисину і штучну щелепу, я то маю обидві штучні й вони час від часу випадають (сміх), але я абсолютно не почуваюся старим. Не скажу, що немає проявів старості, вочевидь вони є; натомість я вам скажу, що маю живий і цілоденний контакт із Живим Богом. Інколи дуже сильний, такий сильний, що все інше зникає. Є тільки Він сам і я. Все. Інколи Він тільки супроводжує. Ось зараз — тільки супроводжує.
Останнім часом я відкрив, що Господь Бог існує не тільки в рамках молебнів, але й коли ми, наприклад, їмо, Він теж хоче бути. На мій подив, учора (зізнаюся вже в усьому), під душем (сміх), був [зі мною] Господь Бог! Чи я там молився? — ні, спеціально — ні, я просто всюди маю молитовний стан зосередженості. Ось у мене келія, цілком зручна, у ній душ, і там — Господь Бог. Я витираюся — а Він і надалі є. Я одягнувся — а Він і надалі є! Він включається дослівно в усе, що я роблю, в мої думки. Не екстатично (хоча й це теж буває), а дуже природно. І це глибоко згідне зі Святим Письмом. Читаємо у Старому Завіті, як Бог «проходжувався серед людей». В Новому Завіті Він буде присутній на щодень для кожного. Присутній для кожного в кожну мить, як щось повністю нормальне. Надприродність — повністю нормальна! І це серед багатьох молодих людей уже є сьогодні. Принаймні, серед багатьох тих, кого я знаю, це вже є. І це — джерело життя.
Живий Бог є джерелом життя, і контакт із Ним оживляє. Але це має бути безпосередній контакт. Розкажу: моя тітка, як я повернувся з Англії, спиталася — яка є така новенна, щоби, знаєш, надійна? Щоби точно збулося? Я кажу: не знаю… Вона мені: і чого тебе ті домініканці навчили, ти навіть цього не знаєш!
Ну то яка є «абсолютно надійна новенна»? (сміх) Я певен, що є дуже мудрі й дуже побожні новенни, — але чи Господь Бог чекає на новенни? Чи Йому не вистачить, коли я кажу: Отче наш, що єси на небесах? Новенни — загалом так; але важливішим є контакт із Ним як з Отцем. І це стає щоразу важливішим, таким трендом: що йдеться не тільки про формули (хоч і дуже важливі, гарні молитовні формули), якими молиться спільнота Церкви; це роблять, наприклад, наші клірики. Натомість Господь Бог каже зробити це і кожному окремо. Господь Бог хоче бути з кожним у найменших дрібницях його власного життя.
Коли в людини буде гріх, Він віддалиться. Натомість якщо немає тяжкого свідомого гріха — Бог завжди є дуже близько! Як це відчувається, чи можна це описати? Це нелегко. Він невидимий, і це дуже цікаво. Як хтось скаже, що бачив у небі Пресвяту Трійцю, то це дуже сумнівно… Він невидимий, але присутній, викликаючи любов. Це присутність невидима, особова, яка викликає любов. Ось формула, яку можна переказувати людям, і монахам, і поза Орденом.
Короткий життєпис
Отець Йоахим (Казімєж Станіслав) Бадені народився 14 жовтня 1912 року в Брюсселі, у графській сім’ї (він ставив печатку герба Бонч). Вивчав юриспруденцію в Ягеллонському університеті. Замолоду «черпав життя повними пригорщами», навернувся незадовго до початку Другої світової війни, 1938 року, під впливом містичного досвіду. Йдучи до нічного клубу, проходив обік скульптурки Пресвятої Богородиці й відчув Її делікатний доторк на плечах. До клубу вже не дійшов, зате наступного дня пішов до храму.
Війна кинула його спершу в Румунію, потім долучила до війська польського за кордоном; зрештою він опинився у штабі генерала Сікорського. 1943 року, під впливом о.Ігнатія Марії Бохенського ОР, вступив до духовної семінарії, а за рік перевівся до домініканців. 1947 року приїхав у Польщу й там був висвячений на священика.
Служив студентським душпастирем у Познані, Вроцлаві та Кракові, через що ним цікавилася комуністична Служба безпеки. Деякий час був магістром братів-студентів (посада в Ордені). Мав харизму співпраці з мирянами, завдяки якій заснував і розвивав душпастирства, зокрема краківську «Бочку», та опікувався Відновою у Святому Дусі, яка тільки поставала в Польщі.
Був постійним сповідником і духовним керівником багатьох людей. Особливо цінувалися його поради стосовно пошуків чоловіка або дружини та подружнього життя. Мав дар зцілення і дар слова — славився прекрасними проповідями. Центром його духовного життя була Євхаристія. З усього серця служив Марії і ставився до Неї з глибокою любов’ю. Невпинно працював над собою і навертався.
Останні тижні життя провів тяжко хворим, однак старався і до свого страждання ставитися з гумором. Для свідків його відходу той час був великими реколекціями. Помер 11 березня 2010 року в краківському монастирі домініканців, похований у склепі домініканців на Раковицькому цвинтарі.
Переклад CREDO за: DEON
Титульне фото: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
