Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 26 вересня
Диявол вичікує, щоби поставити людині підніжку. Він хоче, щоб кожен плазував на череві, як проклятий змій. Його нервують усі, хто має міцні стопи, хто стоїть навколішки перед Господом. Бо тільки в такій поставі людина має міцний хребет.
Якось диявол зазіхнув на самого Бога, сподіваючись, що зведе Господнього Сина, прожене з Ісуса Святого Духа. Саме там, у пустелі, після йорданського благовісту, Ісус як людина був віч-на-віч зі Святим Духом. Сорокадення з Руахом, з тим, хто дає нове дихання своїм улюбленим у світовій задусі…
Небесний Отець хоче торкнутися нас. Торкнутися не так, як це робить світ: світ штовхає, визискує та гнобить, а Божий доторк — це дотик Любові. Богові нічого не потрібно від нас. Усе Його. Господь торкається трепетно, ніжно та безкорисливо. Він відновлює нашу гідність, повертає нам свободу, яку так часто губимо у світі. Бог хоче торкатися нас, щоб оздоровити, щоби ми могли йти далі у вірі, що ми — Його діти.
Диявольська спокуса починається зі зловісного якщо Ти Син Божий. Адже якщо ми діти Царя, то покликані царювати. Діти Любові — то любити. Переможця — то перемагати. А з тих, хто закоханий у Христа, маріонеток не зробити. Також диявольська спокуса має продовження, на перший погляд, навіть побожне: бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Ангелам, щоб Тебе берегли. Сатана намагається переконати людину, що якщо в нашому житті щось не так, то, може, Бог нас недостатньо любить… Як же ті диявольські побрехеньки набридли.
Святий Духу, прийди! Просвіти наші серце та розум! Коли приходиш Ти, за Тобою хочеться йти. Ти провадиш у тишу Правди. Ти засвідчуєш, що для життя достатньо самого Життя: не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим. Для того, щоб жити, достатньо Бога. А все інше додасться. Навіть повітря не потребуємо, коли в нашому нутрі нуртуєш Ти!
З Тобою раптом усе стає нашим. Ми починаємо усвідомлювати, що ніхто й ніщо нам не належить. Такі бажані влада та слава блякнуть. Стають мерехтливим метеликом при ногах Ісуса. Усі амбіції та страхи, які не дають нам спати і жити, летять на світло. Зграя тривожних метеликів згорає в Божому полум’ї. Щоб стало легко, щоб можна було летіти. І з попелу виростають крила. Не наші крила, а Твої.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
