У шостий день своєї третьої Апостольської подорожі Лев XIV прибув в Анголу. Це третій Наступник св.Петра, що ступив на ангольську землю, а для Папи Ангола — шоста країна, яку він відвідує від початку свого понтифікату.
В суботу 18 квітня 2026 року Папа Лев XIV прибув до Луанди, столиці Анголи. У межах своєї ІІІ Апостольської подорожі, що розпочалася 13 квітня, він уже відвідав Алжир і Камерун. Раніше, 1992 року, в Анголі в побував св.Йоан Павло ІІ, а 2009 року — Бенедикт XVI, нагадує Vatican News.
Літак приземлився в Луанді о 16:45 за київським часом, здолавши понад 1600 кілометрів повітряного шляху та перетнувши повітряний простір Екваторіальної Ґвінеї, Ґабону і ДР Конго. Біля підніжжя трапу Папу зустрів Президент Анголи Жуан Мануел Ґонсалвеш Лоренсу, а діти вручили йому квіти. Церемонія, що включала виконання державних гімнів, військові почесті та взаємне привітання делегацій, не передбачала промов. Із летовища Святіший Отець і Глава Держави від’їхали до президентського палацу.
Радість народу як знак надії на справедливе суспільство
«Я прибув до вас, щоб зустрітися з вашим народом, як паломник, який прагне побачити знаки Божої присутності на цій землі, яку Він так любить», — сказав Лев XIV, розпочинаючи свою промову до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи. Ця зустріч відбулася після візиту ввічливості Папи до Глави держави в президентському палаці.
Святіший Отець на початку висловив співчуття родичам загиблих внаслідок дощів і повеней, що вразили провінцію Бенґела на початку квітня, та свою близькість — сім’ям, які втратили домівки.
Одним із нематеріальних скарбів, яким володіє ангольський народ, наголосив Лев XIV, є радість, «яку не змогли загасити навіть найсуворіші обставини». Ця радість знає також біль, обурення й випробування та «відроджується серед тих, хто зберіг своє серце і розум вільними від омани багатства». Певні регіони Анголи часто були експлуатовані, сказав Папа, і вказав на необхідність «розірвати цей ланцюг інтересів, який зводить реальність і саме життя до товару для обміну».
«Африка є для всього світу джерелом радості й надії, які я без вагань назвав би “політичними” чеснотами — бо її молодь і бідняки продовжують мріяти, надіятися, вони не задовольняються тим, що вже є, прагнуть піднятися вище, підготуватися до великих обов’язків, і брати активну участь у творенні свого майбутнього. Я сьогодні серед вас, — сказав Святіший Отець, — щоб послужити найкращим ідеалам, які надихають людей та спільноти, що становлять багату й живу мозаїку Анголи. Я хочу вислухати й підбадьорити всіх тих, хто вже обрав шлях добра, справедливості, миру, толерантності й примирення. Водночас, разом із мільйонами людей доброї волі, які становлять головне багатство цієї країни, я також молюся за навернення тих, хто обирає протилежні шляхи і перешкоджає її гармонійному та братньому розвитку».
Долати конфлікти й ворожнечу
Повертаючись до теми експлуатації природніх багатств Анголи, Лев XIV підкреслив, що така логіка приносить численні страждання, смерть і соціальні та екологічні лиха. Модель розвитку, побудована на цій логіці, не враховує інтересів місцевого населення і нав’язує себе як єдиний можливий варіант.
«Завдяки давній мудрості, яка формує ваше мислення та сприйняття, — сказав Папа, — ви є свідками того, що створіння є гармонією в різноманітності. Ваш народ не раз страждав, коли цю гармонію порушувала зарозумілість небагатьох. Він несе на собі шрами не лише матеріальної експлуатації, а й зухвалості нав’язування своєї думки іншим».
Африка потребує подолання конфліктів та ворожнечі, що роздирають суспільство і сприяють бідності й виключенню. Життя, наголосив Папа Лев, процвітає тільки в зустрічі, а діалог — це перший крок, хоч він і не виключає розбіжностей, які можуть перерости в конфлікт.
Перетворювати конфлікти на шляхи оновлення
Святіший Отець процитував вислів з Апостольського напоумлення папи Франциска «Evangelii gaudium» про те, як люди діють у ситуації конфлікту: одні ігнорують його, інші стають його заручниками. А найкращий шлях, як зазначається в цьому напоумленні, — це активно розв’язувати конфлікт і «перетворити його на ланку нового процесу».
«Ангола може досягти значного розвитку, якщо передовсім ті, хто перебуває при владі в країні, повірять у різноманіття її багатств, — наголосив Папа. — Не бійтеся розбіжностей; не придушуйте ідей молоді чи мрій похилих віком; і знайдіть спосіб керувати конфліктами, перетворюючи їх на шляхи оновлення. Ставте загальне благо понад будь-які часткові інтереси, ніколи не плутаючи свою частину з цілим. Тоді історія буде на вашому боці, навіть якщо в короткостроковій перспективі дехто може виступити проти вас».
Соціальний вимір радості
Лев XIV повернувся до теми радості й надії, які, за його словами, властиві молодому суспільству Анголи і здатні протистояти зневірі й замкненості. Тирани і деспоти прагнуть зробити душі пасивними і покірними, а в смутку і в страху людина шукає втечу у фанатизм, егоїзм, медійний галас та ілюзії багатства. Відчуття безсилля й відчуження розділяють людей, руйнуючи основоположні стосунки з самими собою, з іншими та реальністю. Врятувати від цього відчуження може справжня радість, яку віра визнає даром Святого Духа.
«Радість — це те, що насправді збагачує життя і спонукає до відкритості у соціальних стосунках, — пояснив він. — Кожен радіє, реалізовуючи свою здатність до стосунків, усвідомлюючи, що він сприяє спільному благу, і бачивши, що його визнають як унікальну і гідну особу в спільноті взаємин, які помножуються і збагачують дух. Радість уміє прокладати шляхи навіть у найтемніших закутках застою та занепаду. Тож, дорогі брати і сестри, загляньмо у своє серце, бо без радості немає оновлення; без внутрішнього життя немає визволення; без зустрічі немає політики; без іншої людини немає справедливості».
Ангола як простір надії
Наприкінці промови до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи Лев XIV підкреслив, що разом вони можуть перетворити цю країну на простір надії. Він зазначив, що Католицька Церква прагне сприяти розвитку «справедливої моделі співіснування, вільної від рабства, нав’язаного заможними елітами та їхніми оманливими радощами».
«Тільки разом ми зможемо примножити таланти цього чудового народу, як у міських околицях, так і в найвіддаленіших сільських регіонах, де пульсує його життя і готується його майбутнє. Усуньмо перешкоди на шляху до цілісного людського розвитку, працюючи і плекаючи надію разом із тими, кого світ відкинув, але кого Бог обрав. Бо саме так і зародилася наша надія: “Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним” (Пс 118,22), Ісус Христос, повнота людини та історії», — підсумував Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
