Роздуми над Словом Божим на вівторок ІІ тижня Адвенту
Вісімнадцятий розділ Євангелія від Матея присвячений християнській спільноті. Тут апостол Матей подає навчання Ісуса про те, як має будуватися кожна спільнота і якими правилами вона повинна керуватися.
Ця притча розповідає про чоловіка, якому належать 100 овець. Є пастир і є повнота спільноти, і трапляється, що одна овечка з цієї повноти заблукає. Однак Ісус запевняє, що вона не перестає бути однією зі ста. Часто в парафіях буває так, що решта 99 пасивно відмежовуються від заблукалих або навіть прямо виключають того, хто блукає.
Але погляньмо на контекст цієї притчі. Де шукати причини такого блукання й відходу тих, хто належить до Ісуса і Його спільноти? Попередній фрагмент (Мт 18,6-11) говорить про спокушування малих у вірі, тобто незрілих і слабких християн. Очевидно, що хтось зі спільноти 99 так званих «праведних» дав поганий приклад, і хоча сам надалі залишається у спільноті, проте став причиною цієї втрати для Ісуса Христа.
Наступний фрагмент (Мт 18,15-20) говорить про братню догану. Отже, є ті, хто дає поганий приклад, і є ті, які відходять через поганий приклад… Але вся решта, яка тільки мовчки спостерігає, — чи не менш винна? На жаль, можна далеко відійти від Христового слова, однак продовжувати зовнішньо залишатись у спільноті.
Тому сам Ісус залишає 99 і йде шукати кожного особисто. Адвент — це очікування на прихід Христа. Прийди, Господи Ісусе.