Духовна рада Кам’янця-Подільського провела брифінг, присвячений питанню гендеру та викликам, який він несе українському суспільству.
Він відбувся 18 грудня 2018 р. у прес-центрі міської ради. Координатор Руху Реформації Валерій Каспров зазначив, що на сьогодні поширилося чимало непорозумінь і хибних стереотипів, пов’язаних із негативною позицією християнських Церков та конфесій стосовно гендеру. Наприклад, що Церкви виступають проти рівності між чоловіками та жінками, заплющують очі на домашнє насильство, не готові до діалогу чи закликають до дискримінації.
Правда зовсім інакша. Християнські конфесії, навпаки, тільки за рівноправ’я чоловіків і жінок, адже перед Богом усі рівні. Очільники Церков готові до солідної дискусії щодо питань гендеру — сьогодні нікому не потрібні загострення в суспільстві у цей нелегкий час для Української держави, коли нам всім потрібна єдність. «Ми проти того, щоб відбувалися маніпуляції в підміні понять і заміні близького нашому суспільству поняття “стать”, чоловіча й жіноча, терміном “гендер”, видів якого, за останніми підрахунками, вже 71», — продовжив В.Каспров.
На думку настоятеля Петропавлівської церкви та головуючого в Духовній раді о.Олександра Цісара (Православна Церква України), гендер — це явище яке руйнує сім’ю та легалізує гріх. Тому йому не місце у шкільних підручниках. Навпаки, якщо хочемо піднести рівень моралі й духовності серед нашої молоді, варто як обов’язковий шкільний предмет запроваджувати «Християнську етику». Але передусім це обов’язок батьків — уділяти більше уваги своїм дітям, вчити з ними уроки та фільтрувати їхнє перебування в соцмережах, і тоді у нас «не буде ніякого гендеру», тобто суспільству не загрожуватиме ця небезпечна ідеологія.
Учасниця бойових дій, госпітальєр і представник фонду реабілітації воїнів АТО «Наші» Анна Окарська виступає проти пропаганди в Україні одностатевих стосунків та різноманітних збочень. Вона як мати двох дітей заявила, що «не хоче, щоби в садочках дитині розповідали казку про двох принців».
Не забракло на брифінгу і представників депутатського корпусу, адже Кам’янець-Подільська міська рада однією з перших в Україні виступила на захист сімейних цінностей та проти пропаганди гомосексуальних стсоунків. Депутат В.Кобильник вказав: «Нам потрібна міцна сім’я, де є тато, мама і діти. Це основа суспільства!». Інший депутат, В.Костинюк (який, до речі, є членом ордену Лицарів Колумба) зазначив, що не лише дітям, але й батькам їхнім треба прививати християнські цінності. На його думку, Церква і школа це важливі середовища виховання дітей, але передусім приклад для наслідування вони бачать у своїй сім’ї, у взаєминах між своїми батьком і матір’ю.
Наприкінці брифінгу було подано статистичні дані про вплив гендерної ідеології на життя західних держав. Зокрема, виявляється, що найбільше жінки потерпають від насильства у Скандинавських країнах, де впровадження гендеру відбувається вже від 70-х рр. минулого століття. Аргумент, що жінки там не бояться відкрито говорити про факти фізичного чи сексуального насильства супроти них, на відміну від країн Східної Європи, не можуть бути взяті до уваги. Адже соціологічне опитування було анонімним і враховувало відповіді конкретних мешканок ЄС, а не кримінальні справи правоохоронних органів. Тому ратифікація Стамбульської конвенції 2011 р. насправді не покращить становища жінок, оскільки вона вбачає джерело насильства у марксистській концепції «вічного протистояння» чоловіка й жінки, і зовсім не згадує про реальні причини, такі як наркотична залежність, поширення порнографії та еротики в суспільстві, де навіть бензопилу має рекламувати майже оголена жінка.
Крім того, заборона гендерної ідеології — це, по суті, декомунізація суспільства, адже в своїй основі вона має принцип конфлікту статей та нібито визволення жінки з чоловічого гніту. Замало скинути ознаки комуністичної епохи, треба ще вичистити комунізм із людських голів і сердець.
Тому Духовна рада закликає до відвертої та базованої на наукових фактах дискусії щодо суті й походження гендерної ідеології та наслідків її впровадження. Адже на кону — майбутнє й доля наших дітей, те, у якому світі вони будуть жити.