Роздуми над Божим Словом на суботу VI Великоднього тижня
Сьогодні ми почуємо історію успішної проповіді Євангелія. Це буде той випадок, коли відмінності в поглядах привели не до конфлікту, а до взаємного збагачення і зростання Слави Божої в житті як проповідника, так і слухача. Тож, читання з книги Діянь Апостолів (Діян 18,23-28):
Павло, перебувши в Антіохії деякий час, рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів. Один юдей, на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, бесідував і навчав точно про Ісуса, дарма, що знав тільки хрещення Йоана. Отож, він сміливо почав говорити в синагозі. А почувши його, Прискилла й Акила взяли його до себе й точніше виклали йому путь Божу. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато допомагав тим, що увірували, завдяки ласці, бо сильно поконував юдеїв, доводячи з Письма прилюдно, що Ісус є Христос.
В Аполлоса було багато дарів. Він добре знав Писання і був красномовним оратором, ревно дбав про поширення Божого слова, хоч і спирався тільки на вчення Йоана Хрестителя. Тому подружжя Акили та Прискилли, які повірили в Христа за проповіддю апостола Павла, прийняли Аполлоса та розповіли йому про сповнення обітниць Старого Завіту й повноту дороги Божої в Ісусі Христі.
Нам теж трапляються такі ситуації, коли ми маємо пояснювати людям Боже слово, ділитися своєю вірою, пояснювати нинішні події у світлі Євангелія. Прискилла й Акила сьогодні вчать нас, як це робити найкраще.
Передусім вони поставилися до Аполлоса з повагою та доброзичливо, не переривали його проповідей, не принижували за брак знань і розуміння, не говорили з ним зверхньо. Прискилла й Акила прийняли Аполлоса як брата і поділилися тим, у що повірили самі (див. Діян 18,26).
Бог хоче, щоб ми допомагали одне одному та вчилися просити і приймати допомогу. Підказка чи повчання можуть викликати несприйняття. От чому форма нашого зауваження не менш важлива, ніж його сенс. Як писав апостол Павло, ми покликані перебувати завжди в «дусі лагідності» (Гал 6,1) і маємо бути спрямовані на те, щоби творити, а не руйнувати. Мета — не обмежити людину в служінні, а сприяти тому, щоб дані їй Богом таланти розвивались та приносили плоди.
«Господи Ісусе Христе, дай мені смиренно приймати поради й настанови від моїх братів і сестер у вірі. Допоможи бути уважним до натхнень Святого Духа і з пошаною спрямовувати тих, кого Ти ставиш на моїй дорозі. Пресвята Діво Маріє, Престоле мудрості, молись за мене!»
Радуйся, Маріє…
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
