Слова має бути достатньо

Роздуми над Божим Словом на суботу Х Звичайного тижня, рік І

В сучасному світі рідко можна почути слова клятви. В часи Ісуса людина прикликала Боже ім’я як підтвердження своїх добрих намірів перед іншою людиною. Існування звичаю присягати, щоб підтвердити свої наміри в певних справах, опосередковано означало недовіру до сказаного. Тобто якщо я не присягаю, то маю право обманути, не виконати обіцянку.

Ісус нагадує про те, що ми відповідальні за правдивість наших слів незалежно від присяги. Не наше право — використовувати ім’я Боже для підтвердження земних міжлюдських справ: «А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є Божим престолом, ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя». Крім того, ми можемо відповідати лише за те, що залежить саме від нас, а Провидіння Боже може скерувати справи нашого життя зовсім не в те русло, на яке ми розраховували. Не визнавати цього означає бути легковажним у цій справі: «ні своєю головою не клянися, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною».

Якщо ти мені щось обіцяєш, то твого слова має бути достатньо, щоб я тобі повірив. У ділових справах є способи захисту від обманів і шахрайств, але є сфери людських стосунків, де звичайного слова має бути достатньо. Часом ніщо так не руйнує навіть найміцнішу дружбу, як постійні звинувачування одне одного в недобрих намірах. У когось так склалося, що він не міг вчасно приїхати на зустріч, і ми чомусь одразу його звинувачуємо в злому ставленні до нас, у злій волі. Катехізис Католицької Церкви спокійно пояснює, як ми повинні трактувати незрозумілі мотиви вчинків наших ближніх: «Щоб уникнути нерозважливого судження, кожен повинен намагатись давати якнайбільш доброзичливе пояснення думок, слів і вчинків свого ближнього: “Усякий добрий християнин повинен швидше схвалювати невиразні думки чи висловлювання ближнього, ніж їх осуджувати. Якщо жодним способом не можна його захистити, то треба запитати, як він їх розуміє; а якщо значення чи намір його слів є неправильний, то його треба поправити з любов’ю; якщо і цього недостатньо, то необхідно шукати всіх відповідних засобів, щоб привести його до правильного розуміння і захистити від хибної думки” (св. Ігнатій Лойола, Духовні вправи, 22)» (ККЦ 2478).

Варто нам час від часу пригадувати цю пораду святого Ігнатія