Слова має бути достатньо

Роздуми над Божим Словом на суботу Х Звичайного тижня, рік І

В сучасному світі рідко можна почути слова клятви. В часи Ісуса людина прикликала Боже ім’я як підтвердження своїх добрих намірів перед іншою людиною. Існування звичаю присягати, щоб підтвердити свої наміри в певних справах, опосередковано означало недовіру до сказаного. Тобто якщо я не присягаю, то маю право обманути, не виконати обіцянку.

Ісус нагадує про те, що ми відповідальні за правдивість наших слів незалежно від присяги. Не наше право використовувати ім’я Боже для підтвердження земних міжлюдських справ: «А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є Божим престолом, ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя». Крім того, ми можемо відповідати лише за те, що залежить саме від нас, а Провидіння Боже може скерувати справи нашого життя зовсім не в те річище, на яке ми розраховували. Не визнавати цього означає бути легковажним у цій справі: «ні своєю головою не клянися, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною».

Якщо ти мені щось обіцяєш, то твого слова має бути достатньо, щоб я тобі повірив. У ділових справах є способи захисту від обманів і шахрайств, але є сфери людських стосунків, де звичайного слова має бути достатньо. Часом ніщо так не руйнує навіть найміцнішу дружбу, як постійні звинувачування одне одного у недобрих намірах. У когось так склалося, що він не міг вчасно приїхати на зустріч, і ми чомусь одразу його звинувачуємо в злому ставленні до нас, у злій волі. Катехизис Католицької Церкви спокійно пояснює, як ми повинні трактувати незрозумілі мотиви вчинків наших ближніх: «Щоб уникнути нерозважливого судження, кожен повинен намагатись давати якнайбільш доброзичливе пояснення думок, слів і вчинків свого ближнього: “Усякий добрий християнин повинен швидше схвалювати невиразні думки чи висловлювання ближнього, ніж їх осуджувати. Якщо жодним способом не можна його захистити, то треба запитати, як він їх розуміє; а якщо значення чи намір його слів є неправильний, то його треба поправити з любов’ю; якщо і цього недостатньо, то необхідно шукати всіх відповідних засобів, щоб привести його до правильного розуміння і захистити від хибної думки” (св. Ігнатій Лойола, Духовні вправи, 22)» (ККЦ 2478).

Варто нам час від часу пригадувати цю пораду святого Ігнатія.