Коли Ісус обертається, щоб поглянути

Роздуми над Божим Словом на ХІІІ Звичайну неділю, рік В

Це ключовий момент Євангелія від Луки. Ісус розпочинає свій шлях до Єрусалима. Від цього моменту Господь крок за кроком наближатиметься до нашого хреста та свого розп’яття.

Євангеліст Лука хоче, щоб ми тепер зосередились на самому обличчі нашого Господа. Він описує його вигляд дослівно: А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), Він«міцно встановив» обличчя до Єрусалима. Це означає, що Христос прийняв непорушне й без поворотне рішення виповнити те, заради чого став людиною. Саме таким стає лице Господа. Кожною своєю рисою воно спрямоване до муки, смерті та спасенної жертви.

Один-єдиний раз Ісус буде змушений обернутися назад. Це станеться вже на самому початку дороги. Він планує пройти через Самарію, бо це найкоротший шлях до Єрусалима. Однак натрапляє на ворожий опір самарян та, що гірше, на нищівний гнів двох апостолів: Ісус, обернувшись, докорив їм.

Чи Господь обертається тільки для того, щоб просто докорити Якову та Йоану за пропозицію знищити невірних самарян? Зовсім ні. Ісус обертається, щоб передусім показати їм своє лице, на якому вже видніється готовність віддати життя через хресну смерть. Ісус не прийшов для того, щоб нищити, тільки — щоб життя спасти.

Яків та Йоан були надзвичайно ревні у Божій службі. Вони були серед перших покликаних учнів. З усією рішучістю та готовністю вони негайно залишили сіті, човен та рідного батька, щойно почули від Ісуса слова покликання: ідіть за Мною. За їхню ревність у слідуванні за Господом Ісус навіть надав їм друге ім’я — Боанергес, тобто «сини грому» (Мк 3,17).

Ці двоє братів разом із Петром завжди були поруч з Ісусом у найважливіші моменти Його служіння: при воскресінні дочки Яїра, підчас преображення на горі Табор та на молитві у Гетсиманському саду. Але щоближчий хтось до Господа, то більше буде видно недоліки учня.

Яків та Йоан тричі прогрішать проти любові. У Євангеліста Марка (10,35-41)  читаємо, як вони просять І суса про перші місця у Небесному Царстві, по правиці та по лівиці від Господа. У Луки (9,49-50) описано, як двоє братів забороняють якомусь чоловікові ім’ям Ісуса виганяти бісів — тільки тому, що він не ходив з Ісусом та апостолами. Однак тепер вони пропонують Ісусові знищити ціле самарянське селище за те, що ті люди не прийняли їхнього Вчителя: «Господи, хочеш — ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх».

Ісус обертається до них і тим самим нагадує апостолам, що Він не просто вислав їх як посланців (грецькою angelos), а вислав їх дослівно перед своїм обличчям (Лк 9,52). Місія учнів буде справжньою лише тоді, коли інші зможуть побачити за ними обличчя Господа, яке непорушно скероване у напрямку розп’яття.

Для них мине ще довгий час перед обличчям Божого Сина і апостоли поступово пізнаватимуть, що потрібно ненавидіти гріх, але не грішника; що Ісус завжди, а особливо на хресті, молився за ворогів, а не проти них; що милосердя більше від вогню жертви; що єдиний, хто має померти за гріхи,— це Син Отця.

Сини грому зміняться докорінно. Обернене до них обличчя Господа стане причиною їхнього навернення до любові. Яків стане першим мучеником серед апостолів і вип’є чашу страждання, яку приготував і залишив йому Господь. Йоан стоятиме під хрестом, вдивляючись в обличчя Того, хто не мав де схилити голови… Він напише у своєму Євангелії: вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа (19,30). Учень, якого любив Ісус, стане апостолом любові. Йоан повернеться до Самарії разом із Петром: Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли  Духа Святого. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа (Діян 8,14-15). Ось який вогонь із неба спровадить Йоан вже не на одне, а на багато самарійських селищ: А вони, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалима, і звіщали Євангеліє в багатьох самарійських оселях (Діян 8, 25).