Роздуми над Словом Божим на ХІV Звичайну Неділю, рік В
Ісус залишає Галілею та розпочинає свою подорож до Єрусалима. Він розуміє, що там Його чекає найбільше приниження, страждання й смерть. Він знає, що має зійти на хрест і, звершивши спасіння, повинен відійти до Свого Отця. Ось чому саме в цей момент Ісус призначає сімдесят інших. Передбачаючи свій відхід, Божий Син, окрім дванадцяти апостолів,висилає також сімдесят інших чоловіків, яких називає робітниками, щоб продовжували наближати Боже Царство на землі.
Така кількість не випадкова, адже 70 — це символічне числов історії спасіння. Саме сімдесят чоловік ввійшло з Яковом в Єгипет, де розпочалося помноження Божого народу (Вих 1,5). Пізніше також Мойсей обрав собі сімдесят помічників, щоб керувати народом на пустелі (Чис 11, 16). Отже 70 — це завжди розвиток та зростання.
Діяльність Ісус сягнула своєї вершини. Він став надзвичайно популярний. Про Нього знали всі й кожен хотів Його побачити. Тепер Ісус не обмежується лише до загиблих овець із дому Ізрáїлю, але поширює свою власну місію на всі народи. Сімдесят робітників символізують також сімдесят народів, перерахованих у десятому розділі Книги Буття. Вся земля і всі народи стануть Христовою нивою.
Подорож Ісуса до Єрусалима приймає величний та тріумфальний характер. Його прихід до кожної місцевості повинен бути урочисто проголошений посланцями. Євангеліст Лука вже в першому реченні називає Ісуса Господом — Киріос. Так само до Ісуса звертатимуться учні: Повернулись сімдесят з радістю, кажучи: «Господи, навіть і біси коряться нам з-за Твого імени». Варто зазначити, що так у Старому Завіті зверталися тільки до самого Бога — Адонай Елохім, Господь Бог.
Киріос походить від слова «кир» та означає «сила». Ісус – той, хто має повну владу і силу над усіма народами землі. Латинський та український переклади підкреслюють інший відтінок цього титулу. Домінус — той, хто має дім. Господь — той, хто має господу. Послані робітники йдуть у силі Господа, проголошуючи наближення Господаря дому: послав їх перед своїм обличчям в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.
Але що потрібно робити, щоб завжди перебувати в Його силі та перемінювати все навколо в Господній дім? Отож, початок усього — молитва, це перше завдання робітників: Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива. Світ не стане Господнім домом без молитви. Будь-яке поле не принесе врожаю, якщо на ньому забракне робітників. Сади запустіють, якщо їх не доглядати молитвою та жертовною працею.
Це перше завдання надзвичайно важливе, адже Ісус не залишив нам жодних інших прохань, як тільки сім закликів у молитві «Отче наш» і це прохання до Господа жнив про нові покликання та за покликаних до служби в Господньому домі. Отже, молитва за покликаних настільки ж важлива, як важлива щоденна молитва «Отче наш».
Робітники мають йти по двоє, адже Царство Боже наближується саме у братніх відносинах: де двоє, або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них (Мт 18, 20). З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати (Йн 13, 35). Ісус наголошує, що місія християн, Його учнів, буде відбуватися радше у ворожому та несприятливому середовищі серед багатьох небезпек та труднощів: Ідіть, ось Я вас посилаю, як ягнят між вовки. Тому послані по двоє повинні взаємно допомагати та підтримувати один одного: Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці. Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести (Проп 4, 9-10).
Проте відповідальність за наближення Небесного Царства, тобто за швидкий прихід Господа Ісуса, лежить не тільки на посланих, але й на всіх людях. Кожний дім і кожне місто повинні підтримувати проголошення Євангелія на міру своїх можливостей: В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: «Мир домові цьому!»І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами. Приготування дому і міста на прихід Господа — це спільне завдання та відповідальність, щоб стало менше земного пилу, а більше рясних плодів на Господніх жнивах та більше імен записаних на небесах.
Лише так здобувається мир і радість, якими наповнене сьогоднішнє Євангеліє, лише так спільно можемо зустріти воскреслого Господа, який повертається до свого дому: А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа (Йн 20, 19-20).