Погані люди заважають нам стати святими?

Роздуми над Словом Божим на ХVI Звичайну неділю, рік В

Сьогоднішнє Перше читання на перший погляд ніби протиставляється Євангелію. Нам могло б здаватися, що Ісус відмовляється від гостинності Марти, тоді як Бог, через трьох Ангелів, прийняв гостинність Авраама. Проте, якщо зауважити певну важливу рису, то зрозуміємо, що протиставлення немає, є різниця в поставах Марти й Авраама, і вона відкривається в одному дієслові: запитати. Авраам запитує гостей про те чи бажають вони, щоб він умив їм ноги, чи бажають, щоб приготував їм їжу, аби вони підкріпилися. У цьому питанні про потреби чужинців і готовності виконати їхні побажання і є вираз пошани до гостя. Натомість Марта не запитує чого насправді бажає Ісус. В цьому напевно немає злої волі. До прикладу, мама чи тато знають, що треба раніше встати, приготувати сніданок, розбудити дітей, нагодувати їх і завезти до школи. Подібне щось є у Марти — є гість, треба його пригостити. Вона Його не запитує. Ісус не вмішується в справи Марти, не повчає її, мовляв: «Марто, що ти там робиш, йди до нас з Марією», — але Він вповні залишає людину своїм власним баченням і міркуванням про своє місце в світі, дає їй свободу. У цьому є вияв пошани Бога до людини. Проте сама Марта не витримує, що її сестра їй не допомагає, і, що цікаво, зауваження адресує Ісусу, мовляв, я хочу Тебе пригостити (здійснити свій «обряд”», своє бачення на життя), а Ти мені в цьому заважаєш, відволікаючи мою сестру, яка має мені допомогти.

Так само ми можемо робити «зауваження» Богу, що наші близькі не виконують наших «добрих» очікувань щодо них, не вміщаються в наше уявлення про них. Жінка нарікає Богу на чоловіка, мати та батько — на неслухняних дітей, керівники — на поганих підвладних, підвладні — на несправедливих керівників і так далі… Відтак Ісус з усією пошаною відповідає Марті: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія ж вибрала кращу частку, що не відніметься від неї». Якої частки бракує Марті, і яку частку обрала Марія, добре бачимо, якщо повернемося до сьогоднішнього першого читання: Авраам запитує Бога, і слухає Його. Марта не питає, вона собі вже все знає, вірить не живому слову Божому, яке її звільняє від непотрібних турбот, а своїм уявним конструкціям, ідеям,  що забирають сили до життя.

Можливо, наші нарікання свідчать про те, що ми не вміємо питати Бога, чого Він хоче від нас, і не вміємо бути Йому слухняними. Частка, яку отримує Марія — це справжнє життя, життя в повноті своєї людської істоти. Таке життя ми називаємо вічним життям — не тому що це життя має виконатися в майбутньому, ми починаємо і маємо жити в повноті вже тут, на землі, і це життя в повноті — це життя в Божій благодаті, а не в певних ідеологічних конструкціях і системах. Людина, яка слухає Слово Боже і готова Його виконувати, не буде мати часу і прагнення скаржитися Богу на злий світ і злих людей в світі, що «заважають» їй бути «святою».