Поруч із гробом св.Петра, в тихому куточку за стінами Ватикану, сталося щось таємниче. Великий вівтар, що об’єднує 500 років мистецтва та історії віри, прибув із Наумбурга (східна Німеччина) до храму Кампо Санто Тевтоніко.
Всього за кілька метрів від цього вівтаря спочиває той, хто — сам того не підозрюючи — став його героєм: безпритульний німець, лютеранин, якого Міхаель Трігель випадково зустрів колись у Римі і який став моделлю для постаті св.Петра. Про це розповідає Vatican News.
Коли 2018 року художник із Лейпціга Міхаель Трігель побачив чоловіка з сивою бородою та живими очима перед храмом у римському привокзальному районі Трастевере, він якраз відзначав своє 50‑річчя. «Я зрозумів, — сказав митець для він Vatican News, — що, даючи йому милостиню, намагаюся купити собі чисту совість. Але потім він подивився на мене. У цих очах було все життя». Трігель попросив жебрака позувати йому та зобразив його «знизу, так, як зображують імператорів і пап».
Жебрак, що став Петром із вівтаря
Цей самий образ повернувся на полотно у 2020 році, коли католик Міхаель Трігель намалював вівтар для протестантського собору в Наумбурзі, включивши збережені фрагменти роботи Лукаса Кранаха.
У сцені, що зображує Мадонну з Немовлям і десятьма святими, перший папа — Петро має риси Шеффлера, жебрака з Трастевере. Й ось сьогодні цей вівтар стоїть поруч із могилою чоловіка на Кампо Санто Тевтоніко. Саме тут Буркгард Шеффлер — після своєї трагічної смерті під колонадою св.Святого Петра у 2022 році, коли він замерз на смерть, — був похований, попри те, що був лютеранином, — у гробниці архібратства паломників, якому належить це місце.
«Для мене це межує з дивом», — каже художник, також маючи на увазі дебати щодо місця розташування вівтаря. Його забрали з Наумбурзького собору з міркувань збереження мистецької спадщини: розмір вівтаря міг би стати причиною втрати собором статусу охорони ЮНЕСКО.
Храм Кампо Санто Тевтоніко. Джерело: Вікіпедія
У Римі два роки
Наумбурзький вівтар символічно завершує проєкт, розпочатий Лукасом Кранахом у XVI столітті, значною мірою втрачений під час протестантського іконоборства, і залишатиметься в Римі два роки. Це зустріч світів, які рідко переплітаються: східна Німеччина — сьогодні найбільш секуляризований регіон Європи — і серце католицизму.
Вівтар прийнято до Кампо Санто Тевтоніко — комплексу, що належить німецьким і фламандським ченцям, що служать у базиліці св.Петра, — завдяки співпраці настоятеля й архібратства, якому належить це місце. Саме капітул протестантського собору в Наумбурзі — той самий, який доручив Трігелю створити вівтар, — звернувся до Кампо Санто Тевтоніко з проханням про експозицію в межах екуменічної угоди. «Тут екуменізм справді працює», — коментує художник.
Вівтар як привід для діалогу й зустрічі
На вівтарі є образи, що підкреслюють широкий підхід: поруч із Дівою Марією та Немовлям зображено святих різних епох — зокрема лютеранського теолога Дітріха Бонгефера; а апостол Павло має риси рабина, з яким Трігель зустрівся в Єрусалимі. Художник пояснює, що його наміром було хоча б частково загоїти рани XVI століття й повернути сакральному мистецтву його первісну функцію — служити культові Бога і молитві.
Для Трігеля вигляд вівтаря, який нині стоїть поруч із похованням людини, що послужила йому моделлю для постаті св.Петра, має вимір символічної зустрічі. Він вважає, що дебати щодо місця виставки перетворилися на можливість для діалогу між різними спільнотами та свідчення конкретної гостинності, пропонованої в самому серці Ватикану.
фінансово.
Щиро дякуємо!
