Цього року, 23 листопада, у День пам’яті жертв голодоморів, на території Національного музею Голодомору-геноциду пройдуть жалобні заходи.
Військові, правозахисники, посадовці, історики, митці та співаки закликають киян прийти цього дня, щоб долучитися до спільного вшанування пам’яті вбитих голодом українців.
«Як відомо, історія вчить того, що вона нічого не вчить… Але, в будь-якому разі, будемо намагатися бути сумлінними учнями, бо знання — навіть історичні й генетичні, як відомо, не дають, а — беруть…. Пам’ятати трагедію Голодомору — це означає не тільки скорботу про невинно убитих співвітчизників, це насамперед, пам’ятати про історико-політичні причини того, що сталося і, найголовніше — робити все для того, щоб нічого навіть подібного не сталося в майбутньому. Жах, обурення і наш праведний гнів на політиканів та ідеологічних потвор, які наважилися на нелюдські експерименти над нашим народом, є джерелами нашої рішучості, люті, виховання і визнання себе як нації… Голодомор — це невід’ємна частина нашої національної історичної пам’яті. Наш святий обов’язок — пам’ятати про цю трагедію. І навіть не задля себе, а задля тих, хто буде жити в нашій країні після нас».
Герой України, генерал-лейтенант Михайло Забродський (фото: Роман Ніколаєв).
«Самотня свічка, що горить в осінньому вікні… Для мене то не просто пам’ять — то усвідомлення і злість за одвічний НАШ роздрай. Класичний приклад, коли, спокусившись на обіцянки ситого майбутнього під крилом імперії в обмін на власну Честь і Гідність, мій Народ, зрештою, розплатився за це мільйонами життів і спаплюжених доль. Чи вартує чогось життя, коли у спадок нащадкам ти залишаєш рабство?! Волію бути полум’ям свічі, що топить віск буденності ганьби…»
Кримчанин, колишній політв’язень Кремля Володимир Балух (фото: УНІАН).
«Хемінгвей писав, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Це стосується і цілих націй, у тому числі нашої, і це добре розуміють росіяни. Вони завжди намагатимуться винищити нас фізично, тому що наскільки б ми не були русифіковані, наскільки б не були слабкі — їм цього замало, бо завжди в історії знаходилися ті, хто чинив спротив їм навіть у найбезнадійніші роки».
Валерія Бурлакова («Лєра»), журналістка, боєць АТО. Окрема добровольська чота «Карпатська Січ», 93-тя і 54-та окремі механізовані бригади, 46-й штурмовий батальйон «Донбас-Україна» (фото з офіційної fb-сторінки Лєри Бурлакової).
«Голодомор — один із найжахливіших злочинів тоталітарного режиму проти власного народу. Фантомний біль за втраченими мільйонами своїх дітей завжди нагадуватиме Україні про ті драматичні часи. Цей біль має додавати нам сил в боротьбі за свою свободу і незалежність. Забути минуле — поставити під сумнів майбутнє!»
Олександр Терещенко, ветеран російсько-української війни, «кіборг», кавалер Ордену «За мужність» ІІІ ступеню, заступник Міністра у справах ветеранів України (фото: Аліна Карбан).
«Чому більшовики нищили селян? Маховик русифікації вже був запущений, національний склад промислових центрів уже старанно розмивався, пролетарій — людина, якій не цікаве коріння. Селяни ж, навпаки, були концентратом мови, традицій, а крім того, ще й коштів, які могли бути пущені на національно-визвольний рух. Як не допустити? Знищити. Заморити. Голод. І «доблесна» РККА на оточення. Це те саме, що охорона концтаборів смерті».
Віталій Гайдукевич, телеведучий, журналіст, волонтер, координатор групи «Нове військо».
Цитата з тексту Віталія Гайдукевича «Вони вбивали Україну. Пробачимо?» на НВ. Використано фото з офіційної fb-сторінки Віталія Гайдукевича.
«Голодомор це частина історії моєї сім’ї. Бабуся Маня з Прилук, мамина мама, була дочкою великої родини, розповідала, що її мама вимінювала на зерно все, залишилась лиш одна біла сорочка. І все одно двох дітей не врятувати не вдалось, померли від голоду. Дідусь Павло, батьків тато, вижив лиш тому, що його, малого, посадили на товарняк і він доїхав до Одеси, якось знайшов родичів і вони пригріли його.
Замучити голодом, загнобити, залякати і знищити — от яка була мета радянської влади тоді. Зберегти пам’ять про це означає не дати повторитися злочинам комунізму і більшовизму».
Марія Бурмака, співачка, Народна артистка України.
Меморіальні заходи розпочнуться о 15:00 на території Національного музею Голодомору-геноциду (вулиця Лаврська, 3).
Вхід вільний.
Український інститут національної пам’яті
фінансово.
Щиро дякуємо!
