Те, що культурна політика нашої влади (як теперішньої, так, зрештою, й попередньої) не викликає, м’яко кажучи, захоплення, говорити не треба.
Цього року ми мали 200-ліття з дня народження Пантелеймона Куліша й 250-ліття Івана Котляревського. Ці два, здавалося, знакові ювілеї так і не були відзначені на широкому державному рівні. Владі було не до них.
Але якщо ці ювілеї призначені для «внутрішнього користування», то цього не скажеш про 400-ліття з часу виходу «Граматики» старослов’янської мови Мелетія Смотрицького, яке виповнюється теж цього року. Зазначений ювілей має широкий міжнародний контекст. І, здавалось, українська влада могла розумно використати його. Але не судилось.
Сторінка «Граматики слов’янської» видання 1619 року. «Граматика слов’янська» (Грамматіки славєнскиѧ правилноє Сѵнтаґма) — мовознавча праця українського вченого Мелетія Смотрицького, підручник церковнослов’янської мови (східнослов’янської редакції). Надрукована 1619 року в маєтку князя Богдана Огинського. Один із найвидатніших творів старожитнього слов’янського мовознавства.
Ворота вченості
Не вдаючись до аналізу зазначеної «Граматики», звернемо увагу на її видання, поширення та значення. Написав її український вчений і письменник-полеміст Мелетій Смотрицький. Він здобував освіту в Острозькій академії, потім навчався у Вільно в єзуїтській академії, вищих навчальних закладах Німеччини, зокрема в Бреслау, Лейпцигу та Нюрнберзі. Зазнав помітного впливу ренесансної культури, що і знайшло відображення в його «Граматиці».
Це видання побачило світ 1619 року (можливо, деякі її примірники були надруковані ще в 1618 році) у Єв’ю. Нині це місто Вевіс на території Литви.
У своїй «Граматиці» Смотрицький давав опис структури старослов’янської мови. Але це вже не була мова Кирила й Мефодія. В її лексиці зустрічаємо чимало українських, білоруських та польських слів. Фактично Смотрицький створив українсько-білоруський варіант старослов’янської мови початку XVII століття. Проте це не завадило її універсальності. «Граматика» Смотрицького стала загальновизнаним підручником не лише в Україні, Білорусії, а й у Росії, у південних слов’ян, навіть у православних волохів та молдаван, які в богослужбових цілях використовували старослов’янську мову. Цей твір перевидавали, переробляли, широко використовували для навчальних потреб. І не тільки.
«Граматика» Смотрицького вплинула на створення південнослов’янських граматик, які використовували її основні норми, термінологію та структуру (граматика Мразовича для сербів, Совича для далматів та інші). Таким чином, цей твір справив вплив на становлення сучасних південнослов’янських мов, зокрема сербської й хорватської.
Вплинула «Граматика» і на формування російської літературної мови. Вона двічі — в 1648 і 1721 роках – була перевидана в Москві. «Вратами» своєї вченості називав її Михайло Ломоносов, який стояв біля витоків нової російської літератури.
«Граматика» Смотрицького є яскравим свідченням того, що не росіяни в ранньомодерні часи несли культуру на терени України, а навпаки, українці несли її росіянам. Не гріх було би це нагадати нашим північним сусідам. Як і те, що біля витоків формування їхньої новочасної літературної мови стояли українці, Мелетій Смотрицький зокрема.
Петро Кралюк, проректор Острозької академії, Радіо Свобода
фінансово.
Щиро дякуємо!
