Сандалі Месії

Роздуми над Божим словом на ІІ неділю Адвенту, рік А

Перше слово Йоана Хрестителя — це слово про покаяння. Грецькою мовою слово «метаноя» означає зміну мислення. Таким було і перше слово Ісуса Христа до людей: З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» Однак покаяння — зовсім не найперше. Перший наблизився Господь із даром Небесного Царства. Покаяння — це тільки відповідь людини Богові, який перший вийшов назустріч і наблизився до неї. Бог долає будь-яку відстань, але очікує на мій крок до Нього.

Кожне навернення розпочинається від почутого проповідування, від голосу, що лунає в пустелі. Так сповнюється пророцтво Осії: Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти (2, 16). Ось вона — близькість Небесного Царства, Господь, який промовляє безпосередньо до серця: Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання? (Лк 24, 32).

Закликаючи до покаяння, Йоан Хреститель проголошував голосно. Він публічно сповіщав те, що було важливе для кожної людини. Однак чи доречно було здійснювати публічне проголошення в пустелі, де зазвичай мало людей? В той час у пустелю виходили ті, хто прагнув провадити інтенсивне й глибоке духовне життя. Серед таких людей розпочав проповідування Предтеча Ісуса Христа. Учнями Хрестителя були майбутні апостоли Йоан та Андрій.

Сам Йоан був виразним прикладом покаяння. Його особисте життя було красномовніше за його проповіді. За походженням зі священицького роду левітів (Лк 1, 5), він міг би стати доволі забезпеченим та успішним чоловіком. Проте він обирає пустелю. Його одяг із верблюжої шерсті вказує на відречення від розкоші та комфорту. Сарана і дикий мед говорять про поміркованість і стриманість, вдоволення тим, що необхідне. Шкіряний пояс довкола стегон виявляє в ньому рішучу людину, впорядковану і готову до будь-яких трудів чи зусиль: Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його (Мт 11, 12). До Йоана Хрестителя можна також віднести слова першого читання: Справедливість буде поясом у нього на крижах, і вірність підпереже його боки (Іс 11, 5). Мабуть, усі навкруг запитували себе: чому він провадить життя в пустелі, повне покаяння? Чи воно йому насправді потрібне більше, ніж іншим?

Покаяння, зміна мислення відбувається передусім не з огляду на гріх, але з огляду на близькість найбільшої цінності — Небесного Царства. Все інше не таке близьке людині, як царювання Бога. Ось тому виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йордану, і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані.

Однак Царство Боже не приходить автоматично, через те що хтось його сильно прагне або з нетерпінням очікує. Щоби ввійти у Боже Царство, Йоан Хреститель не пропонував іншим свого суворого способу життя. Він наголошував тільки, що необхідно приготувати дорогу Господню та зробити прямими стежки Його. Дороги Господні — це Його заповіді, а Його стежки — це Божі задуми й постанови. Десять Божих заповідей як дороговкази, що полегшують шлях і чинять його безпечним. Завдяки ним ми уникаємо гріха, тому сказано: На всій Моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди (Іс 11, 9). Коли ми ходимо дорогою Божих заповідей — ідемо назустріч Богові, який наближається, і тоді відбувається особиста зустріч: Царство Боже є між вами (Лк 17, 21). Виконання заповідей приготовляє людину на близьку, безпосередню зустріч із Господом. Саме тому Йоан закликає: Приготуйте дорогу Господню.

А далі: робіть прямими стежки Його! Людина, яка зустріла Бога на дорозі заповідей, починає бачити Його задуми і постанови. Господь об’являється тим, хто дійшов до Нього дорогою заповідей і хоче далі йти разом з Ним. Такі люди стають праведними, бо веде їх Господь по правді. Вони ходять прямою, найкоротшою дорогою до мети: робіть прямими стежки Його! Знати Господні задуми і постанови — це щось більше, ніж виконувати заповіді заради уникнення гріха. Це усвідомлення, що Той, хто йде після мене, направляє мене своїми стежками, а я недостойний понести сандалі Його.

Господь зняв сандалі, щоб увійти у води Йордану. У водах хрещення Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби (Мт 8, 17). Босоніж Він зійшов на дерево хреста, щоб кожне безплідне дерево, яке було зітнуте, видало новий паросток: Тими днями вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння (Іс 11, 1). Тож принесіть гідний плід покаяння!