Роздуми над Божим словом на 19 грудня
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета. Вони обоє були праведні перед Богом, ходячи непорочно у всіх Господніх заповідях і наказах. Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна, й обоє постаріли в днях своїх. І сталося, що, коли він за порядком своєї черги виконував священницьке служіння перед Богом, за звичаєм священства випав йому жереб, щоб кадити, увійшовши до Господнього храму. А весь натовп у годину кадіння молився знадвору. І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. Захарія, коли побачив, здригнувся, і страх напав на нього. Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя вислухана, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його іменем — Йоан. І буде тобі радість та ликування, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед обличчям Господа; і ані вина, ані п’янкого напою не питиме; і буде наповнений Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багатьох синів Ізраїля він наверне до Господа Бога їхнього; і він ітиме перед Його обличчям у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до розважливості праведних, щоби приготувати Господу готовий народ». І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх». У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед обличчям Бога; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти будеш німим і не зможеш говорити аж до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!» Народ чекав на Захарію і дивувався, чому він затримувався в храмі. Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він давав їм знаки й залишався німим. І коли виповнилися дні його священнослужіння, він пішов до свого дому. А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так мені вчинив Господь у дні, в яких зглянувся, щоби зняти мою ганьбу між людьми».
Лк 1, 5-25
Черговий день приготування до свят Різдва Христового розповідає про заповідь народження Предтечі Месії — Йоана Хрестителя. Захарія, провів довгі роки разом зі своєю дружиною Єлизаветою, очікуючи дару мати дитину. Дожили вони до таких років, коли природним чином мати дитину їм було вже неможливо. Що робилося в серці Захарії — можна опосередковано відчути в його відповідях архангелу Гавриїлу: він піддався зневірі, й навіть поява Ангела Божого і слова від Бога не могли його переконати.
Господь міг би здійснити в нашому житті багато див, але не робить їх через нашу невіру. Про нашу невіру свідчать наші уста, які не просто не вміють говорити про чудесні справи Божі, а фактично й не можуть. Часом ми почуваємось, як покараний за свою невіру Захарія, який про Бога може лише писати на табличці. Мовчання Захарії — це не просто кара, це лікування його душі. Наші душі теж можуть потребувати зцілення, бо ми не зауважуємо, як сильно ми зосереджені на собі, на роздумуваннях про свої плани, — аж до тієї міри, що вже не тільки не хочемо, але й не можемо відкритися на дію Бога в нашому житті. Говоріння про себе і свої проблеми створює такий внутрішній галас, через який ми вже не в стані почути Боже Слово.
Очікуймо на прихід спасителя в тиші Адвенту. Нехай ця тиша так заспокоїть гомін нашої душі, щоб ми все ж таки могли розпізнати прихід Спасителя!
фінансово.
Щиро дякуємо!
