Роздуми над Божим словом на свято Хрещення Господнього, рік А
Йоан Хреститель хрестив водою для покаяння (Мт 3,11). Яким же великим було його здивування, коли в одній черзі до хрещення він побачив Ісуса Христа, обіцяного Месію! Чи насправді Ісус потребував покаяння? Йоан не міг зрозуміти парадоксальної поведінки Господа, тому він стримував Його, кажучи: «Це мені потрібно бути охрещеним Тобою, а Ти йдеш до мене?»
Чому ж Ісус прийшов із далекої Галілеї в цю пустелю? Яка була мета Його занурення у водах Йордану? Чому Він став нарівні з усіма грішниками?
Відповідь Христа була не менш таємнича: належить нам виконати всю справедливість. Це перші слова Ісуса в Євангелії від Матея. Все, чого прагне Ісус, — це здійснити справедливість, тобто виповнити всю правду, праведність, вірність. Це повне віддання волі Отця своєї поведінки, вчинків і думок. Пізніше Він скаже: Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться (Мт 6,33).
Ісус шукає тільки того, як виконати волю Отця. Адже Царство Боже приходить, коли ми виконуємо Божу волю як на небі так і на землі. Божий Син іде у цілковитій покорі та слухняності. Ми, люди, не звикли так жити і не бачили досі нічого подібного. Дії святого Бога стають наскрізь парадоксальні: адже Він — Святий — спасає грішних, Невинний наближається до осуджених, нечистий приймає Чистого, Живий стає у чергу мертвих.
Ісус із Назарета, з міста, в якому «не може бути нічого доброго» (Йн 1,46), іде до Йордану, до річки, у водах якої визнають свої провини численні натовпи з Єрусалима, Юдеї та Йорданських околиць (Мт 3,5). Коли нечистий занурюється у воду, він виходить із неї очищеним. Коли це робить Єдиний чистий і невинний, то у тих водах гріха Він бере на себе весь людський бруд.
Тільки Ісус міг здійснити таку Божу справедливість і праведність: Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса (Євр 7,26). Ось тепер Господь сам приєднався до грішників, які відлучилися від Бога: Ми стали, немов люди, над якими ти не володів ніколи, які не прикликали ніколи імені Бога. Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою! (Іс 63,19) Ось тепер замкнене небо відкрилося і висота небес схилилася над мізерним людством: відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, котрий спускався, як голуб, та сходив на Нього.
Саме тут, у гирлі Мертвого моря, над водами Йордану, повними бруду провин та гріха, Ісус був названий Агнцем, що бере гріх світу! (Йн 1,29) Ісус виходить із води, обтяжений мерзотою людської скверни. Чи так насправді годиться? І, на диво, саме в цей момент лунає голос Отця: «Це є Син Мій улюблений, якого Я уподобав». Неймовірне Боже діяння: Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому (2Кор 5,21).
Божий Син повністю занурився у нашу людськість, у наш гріх, щоб ми могли зануритися в Нього та в глибини Його мудрості й покірності, як слухати Бога. Ісус через хрещення розпочав діло спасіння, стаючи в одну чергу зі смертними, щоб усе звершилося на хресті.