Роздуми над Божим Словом на свято Стрітення Господнього
І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, (Йосиф і Марія) принесли (Ісуса) в Єрусалим поставити Його перед Господом, як то написано в Господньому законі: «Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві», — і принести жертву, як то написано в Господньому законі: «Пару горлиць або двоє голубенят». А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізрáїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили Дитя-Ісуса, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, благословив Бога й мовив: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізрáїля». Батько Його і Мати дивувалися тому, що говорилося про Нього. Симеон же благословив їх і сказав до Його Матері Марії: «Ось Цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізрáїлі; Він буде знаком протиріччя, та й Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець». Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про Нього всім, що чекали визволення Єрусалима. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
Лк 2, 22–40
Хто з нас сьогодні не хотів би отримати хоч би трохи втіхи? Кому не хотілось би відчути, як Господь обіймає його за плечі й каже: «Все буде добре!»?
Симеон теж шукав Божої втіхи. Бог обіцяв відродження його народу, Ізрáїля. Він обіцяв послати Месію, який сяде на престолі Давида і об’єднає весь народ. Довгі роки Симеон молився про виконання цих обітниць, але нічого не відбувалося. Ізрáїль, як і раніше, залишався окупованим, а серед народу все ще був різкий поділ на багатих і бідних, фарисеїв, саддукеїв і прихильників Ірода, на галилеян і юдеїв. Тому Симеон продовжував молитися про відкуплення. І продовжував чекати.
Нарешті, цей день настав. Тільки уяви, яким зворушливим був для нього той момент, коли Симеон узяв Дитятко Ісуса на руки. Нарешті, прийшла «утіха Ізрáїля» (пор. Лк 2, 25.26). Неважко уявити собі його схвильований голос, коли він говорить: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі» (Лк 2, 29). Він має на увазі: «Нарешті я побачив Його! Тепер я можу піти, Господи, бо Ти прийшов, щоби врятувати мій народ». Симеон відразу зрозумів, що тепер усе буде добре. Він не знав, як або коли це станеться, але це не мало значення. Він точно знав, що це відбудеться, і цього було достатньо, щоб він повірив.
Бог знає твої страждання; Він чує твої молитви; Він знає твої проблеми. Тож дозволь Йому втішити тебе. Сьогодні в домі Господньому ти зустрінеш Ісуса Христа, здавалось би, у не дуже відповідному для Бога вигляді: під виглядом Хліба й Вина, так само, як і Симеон зустрів Його в не дуже відповідному для Нього вигляді — у вигляді Немовлятка. Приймаючи Господа у Святому Причасті, згадай про цього побожного старця. Як і він, прийми Дитятко Ісуса у свої руки і серце. Він прийшов, щоби принести спасіння і втіху. Може, Він не скаже, як і коли це станеться, але це неважливо: головне, що це станеться! Христос у тобі, а отже, все буде добре.
«Господи, мої очі побачили Твоє спасіння, тому віддаю себе у Твої руки. Вірю, що все буде добре».
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Яка була на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
