Хто такі «вбогі духом», яких Ісус називає блаженними? Про відповідь на це запитання роздумував Святіший Отець під час чергової загальної аудієнції.
Якщо не погоджуюся з тим, що я вбогий, то ненавидітиму все, що нагадує мені про мою уразливість. На це звернув увагу Папа Франциск під час загальної аудієнції, яка в середу, 5 лютого 2020 р., зібрала паломників і туристів з різних частин світу в залі Павла VI у Ватикані. Розпочавши тиждень тому цикл повчань про євангельські блаженства, записані в Євангелії від Матея, цього разу Святіший Отець говорив про перше з них: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне», повідомляє Vatican News.
Про яку бідність ідеться
Як зазначив Глава Церкви, маємо перед собою «несподіваний шлях, дивний предмет блаженства», тобто бідність. Але насамперед потрібно з’ясувати, про яку бідність ідеться. Якби євангеліст використав лише це слово, то значення було би «звичайнісіньким економічним», тобто вказувало на людей, які мають мало, або ж зовсім не мають, засобів для прожиття і потребують допомоги інших. Але, на відміну від Євангелія від Луки, у Матея йдеться про «вбогих духом».
«Згідно з Біблією, — пояснив Папа, — дух є подихом життя, який Бог вдихнув в Адама, це наш найглибший вимір; скажімо, найглибший духовний вимір, який робить нас людською особою, внутрішнє ядро нашого єства. Отож, “убогі духом” — це ті, які є та почуваються бідними, жебраками, у глибині свого єства. Ісус проголошує їх блаженними, бо їм належить Боже царство».
Погодитися з власною уразливістю
Святіший Отець зауважив, що дуже часто чи ми чуємо протилежне: мовляв, «потрібно бути чимось у житті, бути кимось… здобути ім’я…» Але з цього зроджується «самотність і нещасливість», бо якщо я повинен бути «кимось», то змушений суперничати з іншими та жити «у нав’язливій турботі про власне еґо».
«Якщо не погоджуюся з тим, що я вбогий, то починаю ненавидіти все те, що нагадує мені про мою уразливість. Бо ця крихкість заважає мені стати важливим, багатим грошима, славою, тощо… Кожен з нас, перед собою самим, добре знає, що хоч би скільки старався — завжди залишається радикально недосконалим та уразливим. Немає гриму, який міг би приховати цю крихкість. Кожен з нас є уразливим. Потрібно розгледіти, в чому саме», — мовив Папа. Неприйняття власних обмежень провадить до «лихого життя», зазначив він. Адже «горді» не просять про допомогу, оскільки «прагнуть показатися самодостатніми».
Чому так важко просити пробачення?
В цьому контексті Наступник св.Петра нагадав про свою пораду для молодих подружніх пар, якою є «три чарівні слова: прошу, дякую, вибач». Це «слова, які випливають з убогості духа». Він зізнався, що коли розмовляє з молодятами, то третє слово називають «найважчим». І, справді, «горда людина неспроможна на це», бо вона «не є вбогою духом», вважає себе непомильною.
«Чому вибачатися важко? Бо це впокорює наш лицемірний образ. Однак жити, стараючись приховувати власні недоліки, — важко й гнітюче. Ісус Христос каже нам: бути вбогими — це нагода для благодаті; й показує нам вихід із цих труднощів. Нам дане право бути вбогими духом, бо це — дорога Божого царства», — сказав Папа.
Боже царство належить тим, хто вбогий духом
Далі Святіший Отець підкреслив, що треба «наголосити на одній фундаментальній речі». Йдеться про те, що ми «не мусимо перемінюватися, щоб стати вбогими духом, не мусимо здійснювати жодного перетворення», бо ми «вже є такими», потребуємо всього. Бо таким є «людський стан».
«Боже царство, — мовив він, — належить убогим духом. Існують ті, які мають царства цього світу: мають блага та зручності. Але ці царства скінченні. Влада людей, навіть найбільших імперій, проминає і зникає». Як зазначив Папа, нам доводилося бачити в новинах падіння правителів, які ще вчора здавалися могутніми. Це стосується і грошей, і він «ніколи не бачив за похоронною процесією вантажівку, що перевозить речі…»
У чому виявилася Христова могутність?
«По-справжньому царює той, хто вміє любити справжнє благо. А ним є Божа могутність. У чому Христос показав себе могутнім? У тому, що вмів чинити те, чого не роблять земні царі: давати людям життя. У цьому — справжня могутність. Могутність братерства, милосердя, любові й покори», — сказав на завершення Святіший Отець, підсумовуючи:
«В цьому полягає справжня свобода: хто має цю могутність покори, служіння та братерства, той вільний. Для служіння цій свободі призначена вбогість, яку прославляють Блаженства. Бо є бідність, яку ми повинні прийняти, тобто убогість нашого єства, і бідність, якої ми повинні шукати, ота конкретна, від речей цього світу, щоби бути вільними і могти любити. Ми завжди повинні шукати свободу серця, коріння якої — в нашій убогості».
фінансово.
Щиро дякуємо!
