Душа вмирає для гріха і звільняється для Христа

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 22 червня

Коли Павло каже: заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана з ним законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка (…), — слід звернути увагу на відмінність цієї аналогії від того, чого вона стосується (див. Мт 5,32). Павло каже, що чоловік помирає, отож дружина, звільнившись від закону свого чоловіка, може вийти заміж за будь-кого. Він порівнює душу з жінкою, а чоловіка — із важким перенесенням гріха, який діє в наших членах, щоб творити плоди смерті. Тобто такий шлюб має залишити по собі гідних нащадків. Ми отримали Закон не щоб усунути гріх чи щоб звільнитися від гріха, а щоб виявляти гріх, поки не відчуємо благодаті. Тому ті, хто під Законом, відчули ще сильніше бажання гріха, і вони грішили більше через гріхопадіння. Проводячи таку потрійну аналогію: душа як жінка, важке перенесення гріха як чоловік, Закон як закон людини, — Павло не висновує, мовляв, душа стає вільною, коли її гріхи відходять, таким самим чином, як дружина звільняється, коли вмирає її чоловік. Сама душа вмирає для гріха й звільняється від Закону, щоб належати іншому подругу, тобто Христу. Душа вмирає для гріха, але в певному сенсі він продовжує жити: трапляється так, що бажання й певні спонукання до гріха в нас з’являються, проте ми не підкоряємося їм і не співчуваємо, служачи Закону Божому розумом, бо ми померли для гріха. 

св. Августин 

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com