Мейли, що постійно надходять, нескінченний обмін інформацією в соцмережах, дзвінки, які ми обіцяли, і справи, які не можуть чекати. Чому це все служить і куди нас провадить?
Настає такий момент, коли ми виявляємо, що не є пупом світу і не маємо монополії на правду. Життя — коротке, й те, що ми можемо встигнути зробити, — це полюбити себе і працювати над собою, щоби нам і супутникам нашої життєвої дороги було з нами добре. Як це зробити? Ось кілька пропозицій від Даріуша Пюрковського SJ, автора книжки «Ти не мусиш бути досконалим. Християнський спосіб упоратися з перфекціонізмом», видавництво WAM.
1.Не додавай собі обов’язків
Мейли, що постійно надходять, нескінченний обмін інформацією в соцмережах, дзвінки, які ми обіцяли, і справи, які не можуть чекати. Чому це все служить і куди нас провадить?
«Інколи можна принести більшу радість не так безкінечною діяльністю, підбиту неспокоєм, як затримавши цей розігнаний локомотив. Перфекціоністи вважають, що задоволення випливає тільки з того, що ми для Бога зробимо. Що більше страждань, жертовності й праці, то ліпше. Однак вони можуть, немов Дон Кіхот, боротися з вітряками», — зауважує о.Даріуш. А що якби відкласти все це вбік і знайти час на перепочинок? Вимкнути звук у телефоні, сісти в парку, почитати щось добре? А може, зустрітися з друзями, порозмовляти, з’їсти разом щось смачненьке?
2.Визнай своє безсилля
Ми хочемо бути людьми творчими, радісними і повними життя. Ми прагнемо планувати, діяти й ділитися. Інколи, однак, випадає нам такий час, коли ми почуваємося безсилими. Ми не знаємо, що робити, що сказати й куди піти. Що тоді? — молитися, піти на психотерапію, сягнути по книжки з добрим змістом, слухати мудрих людей.
Молитися — щиро, просто й без непотрібних вступів, радить о.Пюрковський, і наводить конкретний приклад: «Господи, я безсилий перед своїми агресією та гнівом, бо мене образили. Зціли цю рану». Розмовляти з людьми, які тебе люблять і хочуть допомогти. А якщо бачиш, що проблема є і хочеш із нею поборотися, — пошукай доброго психолога і скористайся з його допомоги.
3.Практикуй вдячність
«Перфекціоністи не здатні поцілувати дійсність, якою вона є, інколи трохи веснянкувата, інколи у зморшках. Причина? Вони безперервно товчуть воду в ступі й не живуть повнотою реальності. Аналізують, що їм не вдалося в минулому, і бояться того, що їм не вдасться в майбутньому», — пише о.Даріуш.
Колись я почула фразу, яка міцно засіла в моїй голові: правда не болить, болять наші очікування. Йдучи в цьому напрямку, замислімось, чи нам хтось гарантував, що життя буде шерегом успіхів? Чи те, що нам випав гірший день, — це вже кінець світу, чи просто поганий день? Чи попри те, що інколи нам некомфортно в житті, ми, однак, не маємо численних приводів для радості? Дах над головою, тепла ковдра. Люди поруч, які нас люблять і дбають про нас. А інколи — просто гарний день, усмішка дитини, повз яку проходиш на вулиці, чи повідомлення від когось близького, хто тобі нагадує, що без тебе цей світ не був би таким чудовим… Хіба ж ми не могли би стати ловцями цих прекрасних хвилин і просто радіти дню, який маємо?
4.Тільки Бог досконалий, пам’ятай про це
«Якщо ти не завжди такий, яким би хотів бути, — полюби цей факт любов’ю Бога. Це не означає відмови, це прийняття того, що ми потребуємо допомоги: завжди, постійно, в кожній життєвій ситуації, коли мені добре і коли я падаю», — зауважує автор і наводить притчу Ентоні де Мелло SJ під назвою «Осот».
Один чоловік страшенно пишався своїм газоном. Якось він помітив, що там проросло чимало осоту. Він випробував усі способи, але ніяк не міг цього осоту позбутися. Чоловік написав листа до міністра сільського господарства і запитав: «Що я можу зробити?» Невдовзі отримав відповідь: «Радимо вас навчитися його любити».
Переклад CREDO за: Катажина Матуш-Бранєцка, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
