Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XXV Звичайного тижня, рік ІІ
Усьому час–пора, і на все слушна хвилина під небом: час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати. Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати. Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати. Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати. Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати. Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити. Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир. Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться? Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались. Усе Він створив гарним у свій час, та й вічність Він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.
Проп 3, 1–11
Яким складним видався цей рік! Коронавірус перевернув наше життя з ніг на голову. Те, що ми раніше сприймали як належне (відчинені школи, торговельні центри, кінотеатри, спортивні майданчики, вільне пересування світом), стало для нас недоступним. Обійми та сердечні привітання замінено на кивок головою з безпечної відстані. Настав час соціального дистанціювання навіть від друзів та колег — і зближення з нашими сім’ями.
Хіба не дивно, як сильно відповідає сьогоднішнє читання з Книги Проповідника цьому конкретно взятому історичному моменту? Автор описує соціальні підйоми та падіння, але це набуває особливого резонансу саме цього року. 2020-й сповнений страху здорових, страждання хворих, суму за померлими та вдячністю тих, хто одужав.
Але віримо, що Ісус — в курсі подій, бо «усе Він створив гарним у свій час» (Проп 3,11). Господь із нами в період пандемії так само, як був із нами в усіх інших випробуваннях. Він продовжує підтримувати нас і благословляти, попри наші гріхи, і дає нам благодать долати перешкоди. Бог уже обдарував нас багатьма добрими речами під час пандемії: чимало заробітчан повернулося додому, возз’єдналися сім’ї, батьки більше часу провели з дітьми, з’явилася можливість молитви в тиші та спокої. Зрештою, християни всього світу пережили Великдень в особливий спосіб і оцінили те, що сприймали як належне: особисту участь у Літургії та можливість приймати Святе Причастя.
Пригадай, як ти пережив останні кілька місяців: підйоми і падіння, моменти радості й смутку. Дозволь Христу супроводжувати тебе щоденно протягом цього «призначеного часу» (Проп 3,1). Прослав Господа за Його любов. Пам’ятай, що навіть коли людські обійми неможливі, ти завжди можеш притулитися серцем до Небесного Отця.
«Господи, дякую за те, що Ти був і є моєю фортецею в моменти радості й смутку».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
