Це вирішив випадок. Січень замінив березень у ролі першого календарного місяця, коли в стародавньому Римі 153 р. до Христа за надзвичайних обставин треба було обрати нових консулів.
У найдавніших культурах і цивілізаціях календарний рік розпочинався зазвичай навесні. Так було у стародавньому Ізраїлі, де найважливіше свято Пасхи — яке відзначали в перший місяць року, що називався нісан, — припадало на весну. Також у стародавньому Римі рік спершу брав свій початок із березня, коли після зими розпочиналися польові роботи, а військо вирушало на війну. Залишками тодішніх обчислень, які використовують досі, є латинські найменування місяців, що походять від назв цифр, розташованих у порядку від 1 до 10. Останнім із них є december, від числа decem, тобто 10. Наступні після нього зимові місяці — січень і лютий, час, коли завмирало політичне життя, — були поза календарем.
Новий рік розпочинався з березня, коли вступали на посаду нові консули — найважливіші римські чиновники, чий термін повноважень тривав рік. У стародавньому Римі літочислення велося саме відповідно до правління чергових консулів.
Усе змінилося 153 року до Христа, коли восени, під час битв римських військ з іберійськими племенами на теренах нинішньої Іспанії загинули обидва консули, що керували військами. Оскільки були потрібні командири, то, як виняток, їхніх наступників привели до присяги вже в грудні. Вони почали виконувати свої функції з 1 січня — відтоді це стало правилом, а новий рік почали рахувати не з березня, а з січня.
Отак у Римі, а потім і в усьому християнському світі закріпився відлік календарного року з 1 січня. Хоча за часів Юлія Цезаря був прийнятий юліанський календар, реформа стосувалася не дати початку нового року, а визначення днів, пов’язаних із сезонами сонцестоянь, тривалістю місяців і 365-денним роком (плюс одним високосним кожні чотири роки). У деяких римських провінціях ще певний час дотримувалися старого порядку літочислення, від початку березня. У Візантії рік рахували від закінчення жнив, тобто 1 вересня, коли починалося нарахування податків. А в перші роки християнства рік іноді розпочинали 25 грудня. Однак поступово нове обчислення, пов’язане не з якоюсь переломною точкою астрономічного року, а з політичною подією, утвердилося і триває досі.
У Римі Новий рік відзначали особливо гучно. Ранньохристиянські письменники критикували християн за участь у процесіях, коли ті перебиралися в стародавніх богів, зловживали алкоголем і вдавалися до легковажних забав. Але це вже зовсім інша історія.