Роздуми над Божим Словом на понеділок XXVI звичайного тижня, рік ІІ
(Учням Ісуса) одне спало на думку: хто з них буде найбільший? Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе і сказав їм: «Хто приймає цю малу дитину в Моє ім’я, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той учням великий». Озвався Йоан і каже: «Наставниче, ми бачили одного, що Твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить із нами». Ісус же сказав до нього: «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами».
Лк 9, 46–50
Ісус покликав дванадцять апостолів і дав їм силу зціляти та звільняти людей від впливу злого духа. Вони нагодували п’ять тисяч народу хлібами, які помножив Христос, а деякі стали свідками Переображення. Цей час був для них дуже насиченим подіями і чудесами, тому зрозуміло, що учні почали думати про свою значущість та особливість. Зрештою, вони справді були обрані Ісусом!
Проблема з’явилась, коли учні присвоїли право користуватися духовними дарами і робити великі речі виключно своїй спільноті та хотіли зупинити іншу людину, яка виганяла бісів іменем Ісуса (див. Лк 9, 49-50). Вони мислили, ймовірно, так: «Хто ти такий? Ми йдемо за Ісусом та є Його учнями, а не ти. Ми — Його найближчі соратники; ми ті, хто має владу лікувати людей та виганяти демонів, це наше ексклюзивне право».
Господь не засуджував і не докоряв своїм учням за те, що вони так думали. Натомість Він звернув їхню увагу на сутність Євангелія. Любов до ближнього, смиренне серце і покірний розум замість контролю та обмежень — саме такими рисами мають відзначатися послідовники Христа. Ці риси роблять людину великою в очах Бога.
Ми повинні пильнувати свої думки. По-перше, Ісус приймає всіх, а не тільки тих, кого ми сприймаємо як «великих» або гідних наслідувати Його. Він закликає кожного посісти своє місце у служінні Церкві, хоч би ким ми були — керівниками, рядовими співробітниками чи прибиральниками: для кожного знайдеться власне місце. По-друге, для Бога важливіше не те, що ми робимо, а те, як ми це робимо. Коли Ісус ставить перед учнями дитину, Він фактично запитує: чи в наших учинках є любов, смирення та бажання служити ближнім?
Поговори з Ісусом сьогодні про те, як ти розумієш велич і успіх. Може так статися, що на твоєму п’єдесталі, замість любові та смирення, перебувають влада, гроші й кар’єра. Не бійся визнати це, як перед Богом, так і перед собою. Зцілення починається з правильного діагнозу. А далі нехай Господь керує твоєю молитвою і шляхом у житті. Він точно знає, як тебе зробити щасливим!
«Ісусе, навчи мене любити і бачити Тебе у “найменших” цього світу».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.