«Церква в канаві». «Намахати Господа Бога». «Пінопластова віра». «Бог і пляшка вина». Такі відважні й навіть провокативні – як на католицького священника – заголовки розділів має книжка о. Збіґнєва Мацеєвського «Любити у сто разів більше. 366 коментарів до Євангелія». Нещодавно вона вийшла у видавництві «Свічадо».
Як то воно «жити Євангелієм щодня»? Можна розпочати з читання Слова Божого і роздумів над ним. Саме для цього написана книжка о.Мацієвського.
Короткі сконденсовані роздуми раз збентежать, раз втішать, багато разів розвеселять. Та спільне для всіх коментарів отця Збіґнєва – вони щирі й цілковито позбавлені «єлейності». А найголовніше – ці думки співвідносяться з життям звичайної людини.
366 коротких роздумів над Євангеліями просякнуті заохоченням до читача прийняти самого себе, історію свого життя та Бога. Автор досить самокритичний, наголошуючи, що «є Той, хто не кидає слів на вітер, Той, хто виголошує проповіді не лише задля того, щоб потім зібрати гроші на тацю, а для того, щоб змінювати лад у світі. Це Ісус. Він чинить не так, як знавці Святого Письма, які безперестанку створюють безплідні коментарі до коментарів, які вже давно опинилися в пункті приймання макулатури, а Євангеліє далі залишається живим, плідним і захопливим. Далі перевертає світ догори ногами».
Отож, хто візьметься читати ці роздуми, мусить дістати з полиці Святе Письмо, щоб прочитати фрагменти з Євангелій, які коментує автор. А це може спонукати до читання Біблії щодня.
Книжка «Любити у сто разів більше» – результат співпраці автора з «Католицьким радіо Плоцьк», коли о. Збіґнєв Мацеєвський щодня коментував у радіоетері відповідні уривки з Євангелія. Священник каже: «У коментарях я викладав те, що було в моїй голові й серці, те, чим тієї миті жив. Буду радий, якщо ці тексти допоможуть комусь у пошуку Бога у своєму житті».
Щоб більше засмакувати стиль автора, ось один із його коментарів до уривка з Євангелія від Матея:
Receperunt mercedem suam
(Мт. 6, 1-6. 16-18)
Вже мають свою нагороду.
Різними є мотиви, які впливають на наше буття християнами, тому й християнство набуває різних форм. Насамперед може бути християнин-фарисей. Дотримуючись цього типу християнства, людина виконує релігійні практики з огляду на інших – щоб вони не обговорювали мене, а казали: «Погляньте, яка це порядна людина». Така особа вже отримала свою нагороду.
Наступний тип християнина – це християнин-нарцис. Інші мене вже не надто цікавлять, тепер найважливішим є я. Ті інші не цікавлять мене вже хоча б тому, що я ліпший – такий добрий, такий працьовитий, такий незвичайний і такий побожний. Така людина підживлює лише своє марнославство, свою гординю – використовує християнство як пашу. Вона теж уже отримала свою нагороду.
І нарешті існують ті, для яких найважливішим є Ісус. Шукають Його, перебувають із Ним, слухають Його слова, моляться до Нього. Чинять це не з огляду на інших, не напоказ – їхнім улюбленим місцем є зачинена кімната, де можуть усамітнитися. Перебуваючи на самоті, вони, проте, не підживлюють своєї гордині, бо вважають себе найбільшими грішниками. Для них нагородою буде сам Бог.
Я чув історію про те, що на розкішному мерседесі якогось прелата з Римської курії хтось написав латинською мовою receperunt mercedem suam, тобто «вже мають свою нагороду», що є точною цитатою із сьогоднішнього Євангелія (Мт. 6, 2. 5). Не знаю, чи ця історія правдива, але зробімо її нашою точкою відліку. А другою точкою відліку нехай стануть слова, які Ісус промовив до злочинця на хресті: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43). Поставмо собі просте запитання: яку з цих фраз кожен із нас хотів би почути?
Відео, де автор презентує польський варіант книжки «Любити у сто разів більше»:
фінансово.
Щиро дякуємо!
