Роздуми над Божим Словом на вівторок ІІІ тижня Адвенту
Господь Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: піду, Господи, — і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому».
Мт 21, 28-32
Як ви вважаєте, релігійні лідери почулись ображеними, почувши цю притчу? Вони, мабуть, здогадувалися, що Ісус порівнює їх із першим сином, який погодився попрацювати на прохання батька у винограднику, але не зробив цього. Ймовірно, ще принизливішим було те, з ким Христос ототожнює другого сина, який урешті виконав прохання батька: з язичниками, збирачами податків та повіями, які покаялися і повірили. Звісно, фарисеї образилися!
Ісус намагався донести до релігійних лідерів, що їм потрібна зміна серця та мислення. Вони чинили опір Божій волі, відкинувши Йоана Хрестителя, а тепер відкидали Його, Сина Бога живого, який прийшов їх спасти!
Ти можеш казати: «Мені не подобаються ці фарисеї. Я вважаю, що Ісус є Бог, ходжу до храму, регулярно сповідаюся». Хвала Богу за це! Але це лише початок християнського життя. У цей Адвент дозволь Господу пом’якшити твоє серце, щоб ти вірно прямував за Ним дорогою спасіння. Тільки Ісус знає найкоротший шлях до Небесного Царства, бо Він — його Цар!
Обоє синів потребували навернення, але перший мав закам’яніле серце, а другий — змінив намір. Як і перший син у притчі, ми всі потребуємо навернення, що є постійним процесом, — тієї переміни мислення, яка приводить у виноградник, щоб любити і служити Господу. Так, служити Господу — це не виконання одного завдання чи обов’язку. Це означає мати серце люблячого сина і бути відкритим до всього, що Бог пропонує нам. Отже, змінювати свою думку — означає щодня пам’ятати про те, що ми не чинимо опір Богу та Його волі, а намагаємося слідувати за Ним, хоч би якою дорогою Він нас вів. Зрештою, ця дорога для нас є найрівнішою.
Тож запитай себе: «Як Бог діє в моєму житті? Як я відповідаю на Його запрошення? Чи я щирий із Ним, як другий син, коли справді не хочу чогось робити? Що я роблю, щоб воля Отця Небесного стала врешті моєю волею?» Подякуй Господу за те, що допомагає тобі зростати у вірі та приймати Його волю, навіть якщо це часом здається непосильним тягарем.
Замислись сьогодні над тим, у яких сферах життя ти опираєшся Божим запрошенням. У яких справах ти все ще не довіряєш Його задумові щодо твого життя? Попроси Святого Духа про благодать переміни серця і мислення.
«Дякую, Господи, що Ти допомагаєш мені прислухатися до Тебе. Змінюй моє серце в цей благословенний час Адвенту».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
