Роздуми над Божим Словом на 22 грудня
Того часу Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він споглянув на покору слугині своєї. Ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізрáїля, слугу свого, згадавши милосердя, як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!» Тож Марія перебула в Єлизавети якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Лк 1, 46-56
Ці слова промовляє Діва Марія, але до Неї може долучитися багато хто. Біблія переповнена строкатими історіями, що свідчать про насправді великі, часом парадоксальні способи Бога діяти в житті людей. Господні втручання були Його ініціативою, а не результатом людських зусиль. Ці люди тягнулися до небес знову і знову, як у добрі, так і в скрутні часи, і в своїх повсякденних шуканнях Всевишнього відчували Його присутність.
Згадаймо Анну, мати пророка Самуїла. Її засмучувала та пригнічувала бездітність, але жінка не полишала надії на Господа. І Він підтримував її через чоловіка Елкану, який розумів смуток своєї дружини й намагався втішити її. Звісно, його рішення щороку приводити сім’ю до святині Господньої в Шіло також підживлювало віру Анни. І ось настав день, драматичний і благословенний, коли вона дозріла, щоб вилити все своє серце в молитві до Господа у Його домі.
Бог використав навіть те, що суперниця Анни насміхалася з її безплідності. Це завдавало болю, але змусило Анну шукати розради у Бога. Молитва, любов і турбота Елкани допомогли їй наважитися звернутися з проханням до Господа, щоб «лице в неї не було таке, як перше» (1Сам 1, 18).
Анна щодня поглиблювала свої взаємини з Богом, тому щиро раділа Божому чуду. Вона народила не тільки Самуїла, але й після посвячення його Господу — ще п’ятьох дітей. Жінка з великою радістю спостерігала, як зростав Самуїл та як він став праведним, могутнім пророком, лідером Вибраного народу.
Те саме стосується й нас. Вірність Господу в повсякденних моментах нашого життя, у малому, готує нас до великих речей, які Бог зробить у нас і через нас. Тому залишайся в єдності з Ним протягом усього дня: чи то виконуючи працю, чи повертаючись додому, чи змінюючи памперс новонародженій дитині. Кожна мить у Його присутності є важливою. Кожен маленький вчинок покори і любові є дорогоцінним.
«Господи Всемогутній, я дякую Тобі за все, що Ти зробив для мене, і за те, що ще маєш зробити!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
