Нині покійний отець Ґабріель Аморт, головний екзорцист Рима, який здійснив десятки тисяч екзорцизмів, говорив, що демони, як правило, не можуть вимовляти святих імен.
Наприклад, вони називають Ісуса «він» або «ваш начальник». Якщо наші наймерзенніші духовні вороги тремтять від самої думки про ім’я Боже, то чому ми говоримо про нього з такою легковажністю й недбалістю?
У наш час люди постійно вживають ім’я Господа марно. «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно», — застерігає нас Друга заповідь, одна з-поміж тих десяти, де також сказано «не вбивай», «не чини перелюбу» і «не кради». Вживати марно Господнє ім’я, якщо робити це з повним розумінням та усвідомленням, є богохульством, а відтак — смертним гріхом. Це перегукується з застереженням Ісуса: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мт 12, 36-37). Ми повинні бути дуже обережними у дотриманні Другої заповіді, й мусимо ставитися до імені Бога з найвищою пошаною та повагою.
У єврейській традиції імена були не просто «ярликами». Вони були нерозривно пов’язані з особистістю людини. Коли Ісус обрав Симона головою своєї Церкви, Він дав йому нове ім’я: «Петро», від слова «скеля». У цьому єврейському розумінні імена розкривають людську сутність. Катехизм Католицької Церкви зазначає: «Ім’я кожного — святе. Ім’я — це ікона людини» (ККЦ,2157). Однак Бог не відкрив свого Імені навіть патріархам Ізраїлю: Аврааму, Ісааку і Якову. Лише коли Мойсей прийшов до палаючого куща на горі Хорив, Бог відкрив своє ім’я своєму народові. Після того як Бог доручив Мойсеєві вивести ізраїльтян із Єгипту, Мойсей сказав: «Вони запитають мене: яке Ім’я Його? Що я скажу їм?» І тоді Бог сказав йому: «Я Той, що є. Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас». Бог відкриває ім’я Ягве Мойсею та Ізраїлю, і встановлює з ними особисті стосунки. Ім’я Його означає, що Бог є самим існуванням і буттям.
Пізніше, після того як Мойсей вивів ізраїльтян із Єгипту, він знову вийшов до Бога на вершину гори Синай, що, оточена димом, вогнем і грізним голосом сурми, тремтіла від самої присутності Божої. Саме тут Мойсей отримав Десять заповідей, і громовий голос Ягве наказав людству не промовляти марно Імені Його, «бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно» (Вих 20,7). Донині релігійні юдеї не промовляють Імені Бога, натомість говорячи «Адонай» (Господь) або просто «Ха Шем» (Ім’я).
Відкриття Божого імені людині є знаком довіри та близькості. Це — частина священної таємниці Господа у відкритті себе нам. Тож не дивно, що Ісая пророкував, що Діва народить Месію, а ім’я його буде Еммануїл, що означає «з нами Бог» (Іс 7,14). Крім цього, коли Марія була вагітна, ангел сказав уві сні Йосифу, що вони мають назвати дитину Ісусом, «бо спасе Він людей своїх від їхніх гріхів» (Мт 1,21). Сам Ісус стверджував рівність цього імені з ім’ям Ягве: «Перш, ніж був Авраам, Я Є» (Йн 8,58).
Ісус каже, що Він одне ціле з Богом. Таким чином, ім’я Ісуса є синонімом імені Божого. Ісус — це Бог. Саме тому апостол Павло у Посланні до филип’ян пише: «Щоб перед Ісусовим ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних». Саме ім’я Ісуса просякнуто силою, тому кожного, хто закликає Його, буде врятовано. У молитві «Отче наш» Ісус навчає нас важливості Божого імені, починаючи її зі слів «Нехай святиться ім’я Твоє». Він вказує нам, що ми повинні ставитися до цього імені з пошаною, поклонінням та похвалою. Подібним чином Ісус застерігає нас від клятв іменем Бога, щоб нас не було засуджено за те, що ми не виконали обіцянки (Мт 5,34).
Ім’я Ісуса є потужним та дієвим для того, щоб приносити благодать у Таїнстві Хрещення й виганяти демонів з одержимих. В останній своїй настанові Він дає учням вказівку хрестити всіх людей в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Ім’я Бога пов’язане з таїнством прийняття особи до лона Церкви, оскільки під час обряду Хрещення відбувається також обряд малого екзорцизму. Ісус каже учням: «В Ім’я Моє демонів будуть вигонити». Сам Він здійснив багато екзорцизмів, виганяючи демонів своїм авторитетом, залишаючи багатьох здивованими силою Його слова.
Сила імені Ісуса не є чимось, про що свідчать лише сторінки Святого Письма. Як стверджують сучасні екзорцисти, вони можуть наказувати злим духам під час обряду вигнання, посилаючись на владу та на силу імені Ісуса Христа. Екзорцист о.Хосе Антоніо Фортеа пояснює: «Замість того, щоби просити про щось демона, священник наказує йому іменем Ісуса» — і нечистий дух, що заволодів людиною, мусить коритися Його владі. Це підтверджують і учні Ісуса, радісно вигукуючи: «Господи, навіть демони коряться нам в Ім’я Твоє!» (Лк 10,17).
Ім’я Бога та Ісуса Христа є святим і могутнім, і ми повинні бути обережними, щоб не промовляти його недбало або нецензурно. Ім’я Боже — це засіб нашого освячення, очищення та спасіння. До нього варто звертатися під час молитви, у поклонінні та похвалі, а не в пустопорожній розмові, і безперечно не вживати його як прокляття! Навіть побутові вирази на кшталт «О Боже!» або поширені у соцмережах сленгові слова на кшталт OMG (абревіатура від Oh My God) виражають відсутність поваги до святого імені Божого.
Я переконаний, що Господь відчуває сум та образу, коли хтось намарно вимовляє або проклинає Його ім’я. Тому я вважаю за необхідне промовити невеличку молитву на знак відшкодування гріха проти Бога тієї особи, яка його скоїла; наприклад, сказати «Sit nomen Domini benedictum» («Нехай буде благословенне ім’я Господнє»).
Замість того, щоб надаремно вживати ім’я Господнє, ми повинні освячувати всі наші слова та вчинки в ім’я Ісуса, який є нашою надією та спасінням. Ми знаємо, що Ісус називає на ім’я кожну з овець Його. Якщо ми підемо за Ним, Бог напише своє ім’я на чолі кожного з нас, позначаючи нас як своїх на віки вічні (Одкр 14,1). Це — Його обітниця вічного життя і наша надія на Небо.
Переклад CREDO за: Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
