Літургійні читання на 24 жовтня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. Отців VII Вселенського Собору.
Св. ап. Филипа, одного з семи дияконів.
Преп. Теофана Начертанного, єп. Нікейського і творця канонів

Апостол
2 Кор 9, 6-11

6 Браття, хто сіє скупо, той скупо і жа­­тиме, а хто сіє щедро, той щедро і по­жне. 7 Кожний нехай дає за велінням сер­­ця, а не з жалем чи з примусу, ад­же Бог любить того, хто дає з ра­дістю. 8 А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви за­вжди в усьому мали повний до­ста­ток і збагачувалися всяким добрим ділом, 9 як написано: Розсипав, роздав бідним; його праведність перебуває навіки! 10 А Той, хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше «насіння» і нехай ви­­ростить плоди вашої правед­но­сті. 11 В усьому збагачуйтеся різно­манітною щирістю, яка через нас складає подяку Богові.

Євангеліє
Лк 5, 1-11

1 Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Гені­са­рет­ського озера, 2 то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті. 3 Увійшовши до одного з човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна. 4 Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: «Відпливи на глибину і закинь ваші сіті для риболовлі!» 5 А Симон у відповідь сказав: «Наставнику, цілу ніч ми тру­дилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!» 6 І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті поча­ли рватися. 7 Тож вони дали знак товаришам у дру­гому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й на­пов­­нили обидва човни, так що ті ста­ли занурюватися у воду. 8 Побачивши це, Симон-Петро при­­пав до колін Ісуса, промов­ля­ю­чи: «Відійди від мене, бо я грішний чо­ловік, Господи!» 9 Бо від кількості риби, що вони на­ловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, 10 також і Якова, і Йоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Си­мона. І сказав Ісус Симонові: «Не бій­ся — відтепер ти будеш ловити людей!» 11 І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

Отців:

Апостол
Євр 13, 7-16

7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!
9 Не піддавайтеся різним чужим вченням. Адже добре підкріпляти сер­ця благодаттю, а не стравами, від чо­го не отримали користі ті, які так жи­вуть. 10 Маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, які служать на­метові. 11 Адже тіла тих тварин, кров яких за гріх первосвященик вносить до Святого, спалюються поза табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити на­род своєю кров’ю, постраждав по­за брамою. 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, через Нього завжди при­­­носьмо жертву хвали Богові, тобто плід уст, що прославляють Йо­­го Ім’я. 16 Не забувайте про добро­чин­ність і спілкування, бо такі жертви до вподоби Богові.

Євангеліє
Йо 17, 1-13

1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прий­шов час. Прослав свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Те­бе, єдиного істинного Бога, і Того, ко­го Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, за­вершив справу, яку Ти доручив Ме­ні виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, в себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав. 6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я пе­редав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, – не за світ бла­­­гаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у сві­­ті; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми. 12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали пов­ноту Моєї радості.

Біблійні роздуми