Роздуми над Божим Словом на середу IV тижня Великого Посту
Так говорить Господь:
«Я вислухав тебе в час сприятливий,
у день спасіння Я допоміг тобі.
Я зберіг тебе і поставив тебе як завіт для народу,
щоб підняти землю,
щоб розділити спустошену спадщину,
щоб сказати в’язням: “Виходьте!”,
а тим, хто в пітьмі: “Покажіться!”
Вони пастимуться при дорогах;
їхні пасовиська будуть по всіх верховинах.
Ні голоду, ні спраги не зазнають;
не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце,
бо Той, хто жалує їх, буде їх водити,
приведе їх на водні джерела.
Я зроблю дорогами всі Мої гори,
шляхи Мої будуть піднесені.
Ось ці приходять здаля,
і ось ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни».
Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте славно, ви, гори,
бо Господь утішив свій люд
і змилосердився над його убогими.
А Сіон сказав:
«Господь мене покинув, забув мене Владика мій!»
Невже може забути мати своє немовля,
щоб не мати жалю до сина свого лона?
Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду.
Іс 49, 8-15
Сьогоднішнє Перше читання містить багато прекрасних образів, які передають Божу любов і Його турботу про нас. Це таке ж втішне для нас сьогодні, як і для Вибраного народу — дві з половиною тисяч років тому.
Ізраїльтяни — це той народ, який намагався вбити пророка Єремію. Вони — це ті, хто проігнорували застереження Єзекіїля про покаяння. Це вони складали жертви ідолам та були жорстокими і несправедливими до бідних. І це їхні гріхи привели весь народ до скрутного становища. Але Бог, який завжди добрий і милосердний, обіцяє повернути їх із вигнання додому та піклуватися про них на цьому шляху. Бог порівнює себе з матір’ю, яка ніколи не забуває свою дитину.
В усі часи, коли ізраїльтяни відходили від Бога, Він завжди хотів їм допомогти і робив це. Господь завжди пам’ятає про своїх дітей. Ми схильні наділяти Бога людськими рисами та припускати, що Він діятиме так, як діяли б ми, якби нас образили: з гнівом, гіркотою, жалем до себе або помстою в серці. Але Бог, на наше щастя, так не думає і не діє. Йому боляче, коли ми зраджуємо та ігноруємо Його, але Він не припиняє любити і не отримує задоволення від наших страждань. Його турбує тільки наше спасіння та життя. Як говориться в сьогоднішньому псалмі, «Добрий Господь до всіх» (Пс 145 (144), 9). Не тільки до святих, але й до найгірших грішників. Він нікого не забув. Він завжди готовий пробачити їх і повернути до свого дому.
Те саме стосується й тебе! Тож прийми всім серцем сьогоднішнє слово Доброї Звістки про Божу любов. Шукай Божих доріг і Його благодаті у своєму житті. Навіть коли ти впадаєш у гріх, пам’ятай, що Бог — це Батько, який не перестає любити і хоче направити тебе на шлях зцілення та миру. Він не забуває про своїх дітей!
«Дякую, Отче, за твоє нескінченне милосердя та обітницю спасіння!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
