У Євангелії від Йоана Ісус виголошує про себе таке пророцтво: «Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Йо 3,14-15).
Чому Він використовує старозавітний уривок про мідяного змія на стовпі як аналогію свого розп’яття? Хіба Книга Буття не описує у образі змія сатану?
Перш, ніж відповісти на це питання, потрібно прочитати уривок, який цитує Ісус.
Мідяний змій
У 21 розділі Книги Чисел ізраїльтяни нарікають на байдужість Бога та Мойсея до їхнього важкого становища. Подальші події біблійний текст описує так:
«Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк””. І Мойсей помолився за народ. Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий”. І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий» (Чис 21, 6-9).
На перший погляд, зауваження Ісуса про рятівну силу Його розп’яття добре поєднується із рятівною силою мідяного змія. Звичайно, цього змія було створено для тимчасового фізичного зцілення, тоді як хресна Жертва Ісуса покликана дати нам життя вічне. Але зв’язок очевидний.
Однак залишається питання: навіщо використовувати зображення змія на стовпі як аналогію розіп’ятого Сина Чоловічого, особливо з урахуванням того, що Книга Буття описує у подобі змія сатану?
Чому Ісус так описує себе?
Наведений вище уривок насправді відповідає і на це питання. Зверніть увагу, що вогненні гадюки починають кусати людей за їхні нарікання. Потім Бог підіймає на стовп образ того, що їх вбиває, як засіб їхнього порятунку. Ті, хто дивитимуться на нього — житимуть.
Якщо замислитися над тим, як ми зазнаємо духовної смерті, ми бачимо, що гріх — це наслідок того, що суперечить нашій природі. Роблячи вибір на користь гріха, а не Бога, людина духовно вмирає; вона власноруч заподіює собі духовну смерть, коли обирає грішити. Отже, людина перетворюється на свого власного змія, кусає себе своїми отруйними вчинками, наслідуючи справжнього змія — сатану.
Щоб вирішити цю проблему, Бог послав нам Свого Сина у людській подобі, — Ісус називає себе «Сином Чоловічим», — аби той повис на хресті для того, щоби кожен, хто дивиться на Нього очима віри, міг жити. Ісус був (і завжди буде) вічним Сином Божим до того, як воплотився на землі. Забажавши народитися від жінки, Він принизив себе самого і прийняв людську природу. Ця природа — це точний образ людини. Ісус став людиною, щоб урятувати людину.
Святий Петро говорив: «Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево» (1 Пт 2,24), а святий Павло писав так: «Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому» (2 Кор 5,21). Коли Ісуса прибили до хреста, підвісивши між небом і землею, Він повис там як уособлення всього людства (останній Адам), взявши на себе наші гріхи, щоби завдяки вірі та благодаті ми могли врятуватися від самих себе і від своєї зіпсутої природи, та разом із Христом піднятися до своєї справжньої натури.
Роль віри
Віра відіграє важливу роль в обох цих історіях. Покусані ізраїльтяни не дивилися би на мідяного змія, якби не вірили у Боже слово про те, що їх буде врятовано. Подібним чином ми не дивимося на Христа як на розп’ятого Спасителя, якщо не віримо, що Він може врятувати нас. Якби Ісус був просто людиною, ми виглядали би безглуздо, розглядаючи Його як причину нашого спасіння. Натомість наш погляд на Нього передбачає фундаментальну віру у те, що Ісус водночас і Бог, і людина.
Святий Тома Аквінський у своєму коментарі Євангелія від Йоана говорить: «Ісус бере символ старого Закону (змія), щоб пристосуватись до розуміння Нікодима; тому Він говорить: “Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині…”. Це стосується уривка з Книги Чисел, коли Господь почув нарікання ізраїльтян, які говорили: “Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!” і покарав їх, наславши гадюк. Коли люди прийшли до Мойсея і він заступився за них перед Господом, Господь наказав зробити мідяного змія для зцілення; і це мало слугувати як засобом захисту від гадюк, так і символом Господніх Страстей».
Ісус, істинний Хліб Небесний
Їжею, яку ізраїльтяни називали «легеньким хлібом», була манна небесна. Бог дав їм манну, надприродну їжу, щоб підтримувати їх під час блукань пустелею, а вони назвали її марною. Усі їхні попередні нарікання залишалися безкарними, однак можна зрозуміти, чому Бог покарав їх саме у цьому конкретному випадку: адже цю скаргу було спрямовано на самого Господа і Його співчутливу турботу про обраний Ним народ.
Манна небесна — це прообраз Ісуса (Йо 6,22-59), що втілює його у всій повноті. Ми повинні у буквальному сенсі споживати Його як істинний хліб із Неба. На жаль, багато людей називають Його марною їжею, і якщо вони помруть у цьому стані нарікань та бунту, вони отримають вічне покарання за гріхи.
Тимчасові покарання, — наприклад, насилання змій, — потрібні для виправлення свавільної поведінки та орієнтування нас на Бога. Однак вічне покарання — це те, що ми обираємо, залишаючись у стані тяжкого гріха до смерті. На щастя, Христос звільняє нас від вічного покарання, якщо тільки ми звертаємося до Нього і віримо у все, чого Він нас навчає і що робить.
Ісус — наше вічне Спасіння
Якби Ісус був лише людиною, Він би не зміг подолати безмежну прірву між Богом та людиною, спричинену гріхом. Якби Він був лише духовним Богом, Він не зміг би нам дати приклад безкорисливої любові аж до фізичної смерті. Будучи водночас Богом та людиною, Ісус зробив Бога безпосередньо доступним для нас і дав нам фізичний приклад того, як жити і любити.
Отже, наступного разу, коли ви дивитиметеся на розп’яття (особливо на Великдень), пам’ятайте, що Ісус дозволив себе вбити, щоби дати нам можливість жити вічно. Змій на стовпі був тимчасовим вирішенням тимчасової проблеми. Розп’ятий Христос — це вічний порятунок від нашого невідворотного — і вічного — засудження.
Переклад CREDO за: Nate Guyear, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
