Досвітня зоря зникає, коли сходить сонце, — в цьому суть марійної побожності

Пропонуємо кілька наступних роздумів до закликів Лоретанської літанії.

Мати Творця і Спасителя — наймиліша з матерів, Мати доброї поради, Діва розсудлива, Причина нашої радості, духовна троянда і новий Ковчег нового Завіту.

Думка про Марію дає усім нашим думкам напрямок — до неба. Отож і Лоретанська літанія називає її Брамою неба і світанковою Зорею.

Брама Вавилона

Вавилон був одним із найбільших мегаполісів античності. Місто, розташоване між Тигром і Євфратом, було колискою цивілізації, а заодно гегемоном цієї частини світу. Вавилон славився своїм багатством і пишністю, символом яких були Ворота Іштар. Ними починався процесійний шлях, що вів до храму Мардука, бога Вавилону.

Чому я згадую про цю браму? Вона була облицьована красивою блакитною глазурованою цеглою.

Титул «Брамо небесна» може бути посиланням на цю прекрасну будівлю, яка вела ноги мандрівників до храму. Марія — повна благодаті — найпрекрасніша з жінок. Це привертає нашу увагу, але спрямовує її на Ісуса.

Небесні ворота

Ми також можемо перекласти цей марійний титул як «Небесні ворота». Йдеться вже не про прекрасний блакитний колір, який так часто асоціюється з Марією та Її довірою до Бога, а про небеса життя вічного. Марія є справжніми воротами до вічності, бо завдяки Їй у наш земний світ прийшов Спаситель світу, який своїми стражданнями й воскресінням заслужив для нас вільний доступ до Бога Отця в Небесах.

Світанкова зоря

Астрономічно — «світанкова зоря» це не зірка, це планета нашої Сонячної системи, Венера, яку першою видно одразу після заходу Сонця і просто перед його сходом. Це, звісно, теж можна розглядати як символіку.

Обітниця

Старий Завіт сповнений пророцтв і заповідей (передречень) про Месію. Історія Мойсея; звістка про народження Самсона; історія царя Давида; послання пророків, Псалми… Усе це спрямовує нашу увагу на Ісуса, який стане виконанням обітниці.

У цьому хороводі символів Марія займає чільне місце. Вона — світанкова Зоря, що з’являється як прекрасне, ніжне і сильне світло безпосередньо перед появою Світла Світу — і зникає в Його сяйві, бо Її місія завершена.

Сонце з висоти

Сонце з висоти — це титул, яким Захарія називає Месію у своїй Пісні (Лк 1, 68‑79). Точніше: «світло, яке сходить з висоти». Це звучить парадоксально: як сонце може сходити зверху? Адже ми спостерігаємо, як воно піднімається знизу, нібито з‑під землі.

Але натхненний автор хотів цим підкреслити божественне походження Ісуса. Бо тільки Бог може змусити сонце сходити з висоти, а не знизу.

З іншого боку, перша асоціація, яку ми маємо зі сходом сонця — тим, що піднімається над землею, — спрямовує нашу увагу на людську природу Ісуса, народженого від Діви Марії — ранкової зорі, яка сповіщає всім про викуплення.

Переклад CREDO за: Даріуш Дудек, Aleteia