Роздуми над Божим Словом на п’ятницю IV Великоднього тижня
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хай не тривожиться ваше серце: віруєте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця багато осель. Якби так не було, то чи Я сказав би вам, що йду приготувати вам місце? І якщо піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до себе, щоби де Я, там і ви були. А куди Я йду, ви дорогу знаєте». Каже Йому Тома: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Тож як можемо знати дорогу?» Ісус говорить йому: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця інакше, як через Мене».
Йн 14, 1-6
Тими днями, як Павло прийшов у Антіохію Пісидійську, він промовляв у синагозі: «Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, нам послано слово цього спасіння. Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі, не розпізнавши Спасителя Ісуса, довершили також і голоси пророків, які читаються щосуботи, коли Його засудили. Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці. Та Бог воскресив Його з мертвих! Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галілеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед народом. І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам: Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: “Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив”».
Діян 13, 26-33
Читаючи сьогоднішній уривок із Книги Діянь Апостолів, бачимо, що Господь зробив усе необхідне для свого народу: колись обрав його, уклав із ним Союз, сотні років виховував та освячував, а потім послав свого Сина спасти його. І як відповіли на це юдеї? Каже Святе Письмо: «…не визнали Його, а засудивши, (…) хоча не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, (…) вимагали у Пилата вбити Його, (…) а коли виконали все, поклали до гробу» (Діян 13, 27.29).
Подумати страшно, що відчуває батько, коли з його єдиним дитям стається щось таке. Біль, розпач, спустошення, бажання справедливості й помсти. Але в Господа все інакше. Його любов не така, а справедливість — досконала та повна милосердя. Як проголошує апостол Павло, Бог воскресив Ісуса з мертвих, бо така була Його обітниця батькам нашим (див. Діян 13, 30-32). Щоб урятувати всіх, посилає на смерть свого єдиного Сина, свою найбільшу Любов.
Замислімось сьогодні над тим, як ми відповідаємо на любов Отця. У таїнстві Хрещення Бог також уклав із нами вічний Завіт, скріплений Кров’ю Божого Сина. Сьогодні Він закликає нас: «Віруєте в Бога і в Мене вірте» (Йн 14, 1). Як нитка Аріадни виводить із лігва мінотавра, так Син Божий, котрий є путь, істина і життя (див. Йн 14, 6), провадить нас до дому Отця, виводить із лабіринту марної метушні до світла істини. Чи ми йдемо́ шляхом Христа, чи шукаємо Його істини, чи живемо Його життям?
«Ісусе, довіряю Тобі! Ти — моя путь, істина та моє життя».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
