Виповнена радість

Роздуми над Божим Словом на VII неділю Великоднього періоду, рік Б

Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє — Його святе ім’я (Пс 103,1). Це вибух надзвичайної радості перед Божим ликом. У присутності своїх учнів Ісус говорить зі своїм Небесним Отцем. Перед нашим Господом — страждання, смерть і гріб; але Він не говорить про це такими словами. Ісус промовляє до свого Отця: Нині ж до Тебе Я іду. Він говорить про повернення до свого Отця, від якого вийшов. Повернення до Отця пробуджує в Сині надзвичайно велику радість, якою Він хоче поділитися зі своїми учнями: Нині ж до Тебе Я іду, і кажу це у світі, щоб вони мали Мою радість, виповнену в них.

Радість Ісуса в тому, що Він завжди перебуває в єдності зі своїм Отцем, навіть якщо перебуває з учнями на землі. І навпаки, у своїй особистій піднесеній синівській молитві Він не забуває про своїх учнів і постійно заступається за них: Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми.

Радість Ісуса в тому, що Отець дав Йому саме таких учнів, щоби Він міг оберігати їх та зберігати. Ми — дар Отця Його Синові. Ісус із найбільшою вдячністю та радістю прийняв цей дар.

Радість Ісуса в тому, що Він міг дати нам слово свого Отця, яке відділяє та віддаляє нас від світу і з’єднує з Отцем. Ми співали у сьогоднішньому псалмі: Бо як небо високо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться. Як схід від заходу далекий, так Він віддалив від нас наші беззаконня.

Як сіяч радіє, споглядаючи засіяну ниву, так Ісус радіє, дивлячись на своїх апостолів. Вчення Ісуса, яке Він передав від Отця, освячує нас в істині. Бути освяченим означає бути виключеним зі світу і цілковито та неподільно належати Отцеві. Саме тому слово, яке передає нам Отець через Сина, уподібнює нас до Ісуса: Я дав їм Твоє Слово, та світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

Ісус радіє, бо ми освячені в істині й тому можемо бути послані так, як і Він: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. Кожне Боже слово, наче зерно, приносить плід. Це плід проголошення і помноження в тридцять, шістдесят, у сто разів. Почуте від Бога слово належить переказати. Ісус простягає свою молитву над таким завданням своїх учнів. Він уже споглядає це проголошення і радіє, що освячення в істині приносить плоди життя та єдності з Отцем. І ми побачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. Якщо хто визнає, що Ісус є Божий Син, то в ньому перебуває Бог, а він — у Богові.