Невпевненість у завтрашньому дні завжди була чинником людського життя. Хоча такі речі, як їжа і медицина, сьогодні стали набагато доступнішими, ніж у минулому, глобалізація та сучасний спосіб життя принесли свої проблеми.
Як нагадала нам пандемія, економіка, здоров’я і, загалом, наше життя все ще вразливі і залежні від багатьох факторів. Ми ніколи не знаємо, що принесе завтрашній день.
Проте Ісус дуже чітко навчав: «Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт 6,34).
Якими б не були наші турботи про майбутнє — здоров’я, працевлаштування, виховання дітей, хвороби — нам потрібно залишити все у руках Божих, і прийняти все, що Він нам дасть. Ми повинні виконати свою сьогоднішню частину того, що від нас залежить, і покластися на волю Божу.
Важливо пам’ятати, що Бог не бере на себе наших турбот, не запитуючи про це. Він іде поруч із нами, ненав’язливий і терплячий, чекаючи, поки ми покличемо Його і перекладемо на нього всі турботи і скорботи цього дня.
Це не означає, що ми взагалі не мусимо думати про майбутнє або вживати заходів для задоволення своїх майбутніх потреб. Було би безвідповідально не робити все можливе для того, аби обдумати наші важливі рішення і обрати сьогодні те, що принесе користь завтра.
Це означає, що ми повинні визнати, що наші можливості обмежені, але Бог не залишить нас. Майбутнє може нести труднощі і проблеми, але воно також може принести і несподівані благословення. Як каже святий Павло: «Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро» (Рим 8,28).
Тому нам потрібно перебувати у гармонії з Богом протягом дня. Це означає постійно молитися: вранці, вдень, увечері, у транспорті та на вулиці, під час прогулянки і відпочинку. Воскреслий Господь постійно поруч, але ми забуваємо про це, і тому нам здається, що ми залишилися наодинці зі своєю боротьбою.
Ми повинні звикнути постійно говорити з Богом, як у добрі, так і у погані часи, прагнучи глибоко усвідомити Його присутність. Ми повинні щоразу покладатися на Нього. Якщо у вас є складне завдання, яке вас турбує, передайте його Господу, і ви побачите, що вам стане легше. Якщо вас переслідує страх, довірте його Богові, і знайдіть у Ньому спокій. Якщо це непоправна втрата, віддайте у Його руки втрачене. Тільки тоді внутрішній мир стане можливим.
Нам потрібно навчитися віддавати все Богові, і приймати все, чому Він дозволяє статися. Це повільний, тривалий процес навчання, який вимагає наполегливості, але він цього вартий.
Ми можемо знову і знову повторювати такі слова псалмоспівця:
«Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю! На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?» (Пс 56, 4-5).
«На Бога уповаю і не боюся; що ж може заподіяти мені людина?» (Пс 56, 12).
«Помилуй мене, Боже, помилуй; до тебе душа моя прибігає. У тінь твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо» (Пс 57, 2).
Нам варто знову і знову повертатися до цих та інших псалмів, особливо ж тоді, коли наша віра хитається. Ми повинні щодня передавати кермо у руки Божі і «жити сьогоднішнім днем».
Не думайте про завтра, тому що у вас немає сил на це. Якщо дорогою вас захоплюють бурі — не лякайтеся, і не впадайте у відчай. Наприкінці бурі ви побачите, що ви не відкинулися назад і не втратили час, а пережитий багатий досвід зробить вас сильнішими, спокійнішими і співчутливішими перед обличчям життя.
Ви зрозумієте, що взяли гору над егоїстичними бажаннями і почуттям невпевненості, які раніше пригнічували вас. Боєць стає сильнішим у боротьбі. Поступово, під час цієї життєвої боротьби, вам стане зрозуміло, що наша безпека залежить виключно від Бога, а не від нас, від нашого майна, знань, сили чи влади.
Переклад CREDO за: Феліпе Аквіно, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
