Роздуми над Божим Словом на четвер ХХХІV Звичайного тижня, рік І
Тими днями люди прийшли поквапно й знайшли Даниїла, який молився й благав свого Бога. Відразу прийшли вони до царя та й почали говорити про царську заборону: «Чи ж не підписав ти заборону, яка стосується кожного, що хто протягом тридцятьох днів молитиметься до котрогось бога або людини, а не до тебе, має бути вкинутим до ями з левами?» Цар у відповідь сказав: «Це річ певна, за законом мідян та персів, що є невідкличний». Тоді ті відповіли, мовивши до царя: «Даниїл, що з полонених синів юдейських, не вважає ні на тебе, царю, ні на заборону, яку ти підписав, лише тричі на день проказує свою молитву». Почувши про те, засмутився цар вельми й задумав врятувати Даниїла; аж до заходу сонця вживав він заходів, щоб його врятувати. Але ті люди прийшли поквапно до царя й сказали йому: «Знай, царю, що за мідіянським та перським законом ніяка заборона й наказ, що видав цар, не можуть бути змінені». Тоді цар звелів привести Даниїла й вкинути його в яму для левів. Заговорив цар і мовив до Даниїла: «Бог твій, якому ти постійно служиш, хай тебе визволить». І принесено камінь і покладено на отвір ями, і запечатав її цар своїм перснем та перснями своїх вельмож, щоб не було змінено нічого щодо Даниїла. Потім пішов цар у свій палац і ліг спати натще, ба, й не звелів приносити собі страви, та й сон утік від нього. А вранці на світанку встав цар і пішов притьмом до левиної ями, і як наблизився до неї, крикнув жалібним голосом до Даниїла: «Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?» Тоді Даниїл відповів цареві: «Царю, живи навіки! Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащі левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди, бо Він визнав мене невинним перед собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого». Тоді цар зрадів тим вельми й повелів витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями, й не знайшли на ньому ніякої рани, бо він поклався на свого Бога. На царський наказ привели тих людей, які обвинуватили Даниїла, і вкинули в яму для левів — самих їх, дітей їхніх і жінок їхніх; та ледве вони долетіли до дна ями, як накинулися на них леви й потрощили їм усі кості. Після того цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, які живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий! Від мене дається наказ, щоб по всіх околицях мого царства боялись і тремтіли перед Богом Даниїла, бо Він — Бог живий і перебуває повіки, і Царство Його не занепаде ніколи, і влада Його кінця не матиме. Він визволяє і спасає, Він творить знаки та чуда на небі й на землі; Він спас Даниїла з левиних лап».
Дан 6, 12-28
Даниїл відомий своїм дивовижним порятунком із ями з левами. Але починається ця історія набагато раніше — у 586 році до Р. Х., після падіння Єрусалима. Він був серед тих полонених юнаків, кого цар Навуходоносор забрав до Вавилону і призначив до служіння. Але Даниїл не зрікся своєї віри та продовжував молитися Господу щодня. І певного дня царські слуги, що заздрили його успіхам, донесли на нього цареві. Тож молитовна практика Даниїла з’явилася задовго до того, як він потрапив до ями з левами!
Супутники Даниїла — Седрах, Мисах та Авденаго (ще званий Азарія) — також були вірними у молитві. Вони відмовились поклонятися статуї царя й були вкинуті у вогненну піч, де продовжували хвалити Бога серед полум’я (див. Дан 3). Їхня молитва звучить у сьогоднішньому псалмі.
Непросто бути щодня витривалим у молитві, не кажучи про те, щоби прославляти Бога у важких обставинах життя. Але, як Даниїл, ми можемо виробити в собі чесноту молитви, а тоді у важкі часи будемо зверталися до Бога інстинктивно. У результаті, в серці не буде загасати думка про те, що Бог з нами. Він благословить нашу вірність і зміцнить благодаттю, необхідною для подолання усіх труднощів.
Тож прославляй Господа незалежно від того, де перебуваєш: «У хворобах та здоров’ї я буду хвалити Тебе, Господи. У моїй жалобі та радості я хвалю Тебе. Наодинці та зі своїми коханими прославляю Тебе. У проблемах та в спокої славлю Тебе».
«Господи, слава Тобі в добрі та погані часи. Я хвалю та возвеличую Тебе понад усе назавжди».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
