В історії існує тільки одна людина, яка буквально допомогла Ісусу нести Його хрест.
Євангелія згадують про неї як про Симона з Киринеї, але про нього самого, як і про те, що з ним сталося після розп’яття Ісуса, відомо дуже мало.
Євангелія вказують лише на певні подробиці про цього загадкового чоловіка.
«Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест Його» (Мт 27, 32).
«Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести Його хрест» (Мк 15, 21).
Отже, ми знаємо, що Симон був із Киринеї, регіону в Північній Африці, який був римською колонією і мав значне єврейське населення.
З тексту випливає, що Симона силою змусили нести хрест Ісуса, тобто він сам не хотів бути пов’язаним із цим «злочинцем».
Анна Катерина Еммеріх, містичка ХІХ століття, стверджує у своєму творі «Болісні Страсті», що Симон був язичником.
«У цю мить випадково проходив язичник Симон із Киренеї у супроводі трьох своїх дітей. Він був садівником, щойно повернувся додому після роботи в саду біля східної стіни міста і ніс у руках пучок зрізаних гілок. Солдати, зрозумівши з його одягу, що він язичник, схопили його і наказали допомогти Ісусові нести Його хрест. Спочатку він відмовився, але невдовзі був змушений підкоритися, хоча його діти, перелякавшись, почали плакати і здійняли великий шум, після чого деякі жінки затихли і зайнялися ними. Симон був дуже роздратований, найбільше ж — через те, що змушений іти з людиною у такому жалюгідному стані, брудною і стражденною».
Катерина Еммеріх також казала, що цей досвід вплинув на синів Симона, які згодом стали християнами.
«Його діти були одягнені у туніки зі строкатої матерії. Двоє старших, яких звали Руф та Олександр, згодом приєдналися до апостолів, третій був значно молодший, але через кілька років пішов у служіння до святого Стефана».
Деякі біблійні історики вважають, що Олександр і Руф, можливо, були добре відомі у ранній християнській спільноті, і саме тому вони поіменно згадуються у Євангелії.
Наприклад, апостол Павло теж згадує про Руфа у своєму Посланні до римлян: «Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір» (Рим 16, 13).
Невідомо, що сталося з самим Симоном, який ніс хрест Ісуса. Його не вшановують як святого, хоча й важко повірити, що така близькість до Спасителя не змінила б його серце. Втім, у деяких церковних традиціях, його вважають святим і відзначають його спомин 1 грудня. Але якою би не була його доля, ми можемо спробувати прийняти свій хрест від Бога і дозволити Страстям Господнім змінити наше власне життя.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
