Збільшення кількості відтискань, які я можу зробити, — це духовний виклик для мене. Я знаю, це звучить дивно — казати, що «боротьба середнього віку» за те, щоби стати трохи міцнішим, є духовним зусилям, але, на мою думку, це справді так.
Святий Ігнатій Лойола, коли він був молодим і надто старанним, практикував суворі фізичні покути. Ці покути знесилили його тіло, і згодом він шкодував про те, що зробив із собою. У листі до святого Франциска Борджіа він також радив йому припинити руйнівні покути, яким він себе піддавав, і які шкодили його тілу. Святий Ігнатій писав: «Ми повинні плекати і любити тіло настільки, наскільки воно підкоряється і допомагає душі, і тією мірою, якою душа буде таким чином краще пристосована для служіння і прослави нашого Творця і Господа». Його думка проста: чим здоровіше наше тіло, тим більше ми можемо віддати Богові.
У Католицькій Церкві нещодавно набули популярності чоловічі групи, які, разом із посиленою молитвою і постом, займаються фізичними вправами та регулярними тренуваннями. Щоб належати до таких груп, чоловіки повинні взяти на себе зобов’язання здоровіше харчуватися та постійно тренуватися. У цьому прагненні вони підтримують один одного через заохочення та відповідальність. Багато моїх знайомих чоловіків, які брали в цьому участь, були приємно здивовані духовними перевагами фізичного здоров’я.
Ось чому я завжди заохочую чоловіків і жінок включити фізичні вправи до своїх зобов’язань на Великий Піст. Ця мета може здаватися не духовною, але, зміцнюючи тіло, ми зміцнюємо і душу.
Святий Тома Аквінський казав: «Чеснота, як відповідна властивість душі, подібна до здоров’я і краси, які є відповідними властивостями тіла». Він має на увазі, що, коли ми хочемо навчитися чеснот і набути доброї звички, ми будемо робити це подібно до того, як ми могли би тренувати своє тіло за допомогою вправ.
Коли я вперше почав бігати на довгі дистанції, кожна секунда бігу здавалася тортурами. У мене боліли коліна і стопи. Боліло все тіло. Я задихався. Це був неприємний досвід. Але я продовжував це робити, і через кілька місяців моє тіло адаптувалося. Я став із нетерпінням чекати своїх пробіжок. Вони почали приносити мені радість. У дні, коли йшов дощ або було дуже холодно, я був щиро розчарований. Що змінилося? Біг став моєю звичкою. Це була вже не боротьба, а радість, яка й досі залишається радістю.
Спираючись на цей досвід, я також навчився прогресувати у духовному житті. Мені потрібно було поставити скромні, але чіткі цілі, і дотримуватися їх. Спочатку, як і у випадку з бігом, це був некомфортний процес. Усе наше єство протестує проти розвитку нової чесноти — просто тому, що ми до неї не звикли. Ця боротьба реальна, але вона також і тимчасова. Хитрість полягає в тому, щоб прорватися на інший бік, бо якщо ви це зробите, ваше серце звернеться до добра, і ви почнете любити його.
Втім, я часто втомлююся й швидко здаюся. Це ще одна сфера, де фізичні вправи можуть принести користь. Це не тільки дає нам план того, як дисциплінувати себе духовно, але також розвиває надзвичайно корисну для підтримки цієї дисципліни чесноту — чесноту стійкості.
Стійкість духу підвищує нашу здатність долати труднощі на шляху до досягнення наших цілей. Чим більша наша сила духу, тим більшою стає наша витривалість. Незважаючи на те, що я люблю бігати, бувають дні, коли мені дуже спекотно, або мої м’язи почуваються не дуже добре. Бувають дні, коли я шукаю привід, щоб пропустити тренування. Щоб подолати свою природну лінь, мені потрібна сила духу. Ця чеснота приходила мені на допомогу безліч разів. Вона долає мою схильність до апатії, змушує мене приступити до вправ, і я рідко коли не відчуваю задоволення після завершення тренування.
Якщо говорити чесно, ми маємо такі ж вагання, коли йдеться про прогрес у духовному житті. Якщо спроби розвивати чесноту схожі на фізичні вправи, то і тут у нас бувають дні, коли ми хочемо пропустити тренування. Бувають дні, коли нам хочеться відмовитися. Ось коли стійкість духу йде нам на користь. Вона допомагає нам пережити ці перші незручні місяці, доки нова дисципліна не стане легшою, а потім допомагає нам зберегти нову звичку, коли ми відчуваємо моменти слабкості.
Я й досі ледве-ледве відтискаюся, але викладаюся якнайкраще. Внутрішній розвиток, якому допомагають тренування, є настільки ж важливим — якщо не більшим. Я знаю, що сила духу принесе мені дивіденди, коли я так само візьмуся за внутрішню дисципліну.
Переклад CREDO за: о. Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
