Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 25 квітня
Перша паремія змальовує один із етапів події входження Ізрáїлю до Єгипту. Перестарілий праведник зі всією челяддю і добром вирушає у незнайому землю, де чудом опинився його син Йосиф, якого Яків не очікував уже побачити живим. Він хоче перед смертю приголубити свою дитину, яку заздрісні брати продали в рабство. Яків вирушає з надією на те, що Йосиф не дасть його роду померти з голоду, який запанував у Ханаанському краю. У Версавії він приносить жертву Богові, либонь, вагаючись чи можна йому покинути землю, обіцяну ще праотцю Авраамові. Господь, Бог його батька Ісаака, об’являється Ізрáїлеві і запевнює, що сам йтиме з ним до Єгипту, а згодом поверне його нащадків назад. Тоді без найменшого сумніву, старець Яків сміливо вирушає назустріч великій землі фараонів, у якій Бог обіцяв виростити з нього великий народ.
Протягом двох тисячоліть свого існування Церква, маючи за зразок праведного Ізрáїля, повчає своїх духовних дітей кожен етап їхнього життя, кожну велику чи малу справу починати з молитви. Такий похвальний звичай не раз давав свої рясні плоди, про що може засвідчити, мабуть, кожен християнин, який на всяке розпочате ним добре діло ревно прикликав Боже благословення. Побожний український народ навіть окремою приказкою підкреслив його важливість, кажучи: без Бога — ні до порога. Дійсно, наші предки славили Бога завжди: встаючи чи лягаючи, споживаючи їжу, беручись за працю, вирушаючи в дорогу тощо. Молитва та сповнення Божого закону були мірилом їхнього життя. Кличучи до Господа вдень і вночі, вони простували життєвою дорогою з певністю, що ніколи не зостануться самі — з ними завжди буде Бог. Сьогодні ми, дивлячись на історію нашого народу, бачимо, що не завжди ця дорога була гладкою і без вибоїн, але не можемо не зауважити щиру, синівську довіру наших предків до Всевишнього, яку вони берегли попри усі негаразди. Пророк Давид повчає нас: Милість же Господня від віку й до віку над тими, що Його бояться; і справедливість Його над дітьми дітей тих, що бережуть Його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати (Пс 102(103),17-18). Наслідуймо, отже, благочестя наших предків, щоб Божа благодать завжди була над нашою землею.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
