У квітні цього року виповнюється 390 років знаменитому судовому процесу над Галілеєм, який розпочався у Римі у 1633 році. Судових засідань загалом було три, а вирок у справі був винесений 22 червня. Справа Галілея стала невдалим символом нібито «протистояння» між релігією і наукою. Для багатьох це знак «ворожості» Церкви до наукового прогресу.
Зазвичай Галілей відомий тим, що оприлюднив вчення Коперника про те, що Земля та планети обертаються навколо Сонця — суперечливу на той час теорію. Подача цього випадку як конфлікту між релігією та наукою — це жахливе спрощення, а зображення «антинаукової» Церкви — абсолютно необґрунтоване. Астрономи, які поставили під сумнів теорії Галілея, зробили це не через релігійні упередження, а тому, що вони не були переконані в науковій основі геліоцентризму. Церква, дотримуючись тогочасного наукового консенсусу, вважала повну революцію в космології необдуманою і нерішуче ставилася до нових теорій, якщо їх не можна було довести переконливіше.
Історія конфлікту Галілея з Церквою надто довга і складна, щоб висвітлити її в одному тексті. Тому ми розглянемо загальні моменти дезінформації про справу Галілея, які постійно повторюються. Ця історія породила багато стійких міфів — казок без історичного підґрунтя, які служать лише тому, щоб зробити історію сенсаційною, і щоб показати ставлення Церкви до Галілея набагато суворішим, ніж воно було насправді.
Міф 1: кардинали боялися дивитися в телескоп Галілея
У 1611 році Галілей приїхав до Рима і встановив свій новий телескоп у садах кардинала Барберіні. Тут він продемонстрував наявність сонячних плям, кратерів на Місяці, супутників Юпітера та інших досі невідомих небесних чудес.
Існує стійка легенда про те, що один скептично налаштований кардинал, коли його попросили подивитися в телескоп, відмовився, сказавши: «Я боюся того, що можу побачити!» Тут мається на увазі те, що кардинал був готовий ігнорувати наукову істину, щоб зберегти релігійну ортодоксальність.
Немає жодних доказів того, що хтось відмовився дивитися в телескоп Галілея, маючи таку можливість. Здається, цей міф заснований на двох цитатах: філософа Чезаре Кремоніні та самого Галілея.
Кремоніні дивився у попередні версії телескопа, і побачене ним було розмитим — настільки, що від цього досвіду у нього розболілася голова. Кремоніні, як одного з небагатьох людей у Європі, хто справді дивився у тогочасний телескоп, засипали питаннями про теорії Галілея. Кремоніні, розлючений балаканиною про телескоп, сказав: «Я не хочу схвалювати твердження, про які я не маю жодних знань, і те, чого я не бачив!» — іншими словами, хоча він дивився у телескоп, він не міг ані підтвердити, ані спростувати те, про що стверджував Галілей. «Від цих скелець у мене болить голова. Досить! Я не хочу більше нічого чути про це!» — додав він. Кремоніні не відмовлявся дивитися в телескоп Галілея; він висловлював роздратування постійними питаннями, бо йому вже набридло про це говорити.
Друга доречна цитата належить самому Галілею. Після того як він оголосив про відкриття супутників Юпітера, інший філософ — Джуліо Лібрі з Пізи — захотів побачити їх на власні очі. Однак, оскільки Лібрі використовував гірший телескоп, він не зміг їх знайти. Коли Лібрі помер, Галілей саркастично сказав: «Він не хотів бачити [супутники Юпітера] на землі, можливо, він побачить їх на шляху до неба». Це твердження надзвичайно несправедливе щодо Лібрі. Немає доказів, що він не хотів бачити супутники Юпітера; він намагався їх побачити, але просто не міг, тому що його телескоп був не таким хорошим, як телескоп Галілея.
Ніхто з відомих фігурантів історії не відмовлявся дивитися в телескоп, навіть якщо вони потім і сперечалися про побачене.
Міф 2: Галілея катувала інквізиція
Ще з часів Галілея ходять історії про те, що інквізиція катувала астронома або навіть осліпила його. Однак Галілея ніхто не катував і вже точно не осліпив.
Під час суду інквізитори нагадали Галілею, що закон дозволяє їм застосовувати тортури, щоб отримати зізнання. Однак у цьому не було необхідності, оскільки Галілей добровільно підкорився суду Церкви та погодився на будь-яке покаяння, яке би на нього наклали. Це був єдиний раз, коли під час судового процесу над ним взагалі згадували про тортури.
Що стосується осліплення Галілея, то він справді осліп — але приблизно в 1637 році, через чотири роки після суду та за п’ять років до своєї смерті. Сліпота Галілея в старості, можливо, сприяла легенді про те, що його осліпила інквізиція.
Під час суду чи після нього Галілей не зазнав жодних фізичних ушкоджень.
Міф 3: Галілей був засуджений як єретик
Більшість людей вважає, що Галілея засудили як єретика за те, що він твердив, нібито Земля не є центром Сонячної системи. Це неправда. Вчення Коперника не вважалося єрессю; воно було недоведеною науковою теорією, яку Церква забороняла викладати як факт, доки не будуть отримані додаткові докази на її користь. Папа Урбан VIII навіть сказав Галілею, що йому не сподобається, якщо той викладатиме це вчення як гіпотезу. Саме ігнорування Галілеєм цієї директиви — і публічні образи на адресу Папи в його книзі «Діалог про дві головні світові системи» — стали причиною неприємностей Галілея.
Зрештою, інквізиція не засудила Галілея як єретика, а скоріше визнала його «підозрюваним у єресі», що було значно меншим вироком, ніж визнання єретиком. Як і Коперник перед ним, Галілей помер в єдності з Церквою; сам Папа відправив до нього посланця, щоби вділити йому особливе благословення, коли вчений лежав при смерті.
Галілей був похований за повним церковним обрядом у храмі Санта-Кроче у Флоренції.
Міф 4: Галілей сказав: «І все-таки вона рухається!»
Один із найбільш часто повторюваних міфів про Галілея полягає в тому, що після того, як інквізиція змусила його відмовитися від вчення Коперника, він пробурмотів фразу «Eppur si muove!» («І все-таки вона рухається!»), маючи на увазі рух Землі.
Немає жодних доказів того, що Галілей будь-коли це казав. Цієї фрази немає у жодній праці Галілея, вона не підтверджена кимось, хто знав його, чи будь-якими очевидцями процесу над ним. Про це також не згадується в найперших біографіях, написаних після смерті Галілея. Згадка про це з’являється лише в 1757 році у книзі Джузеппе Баретті «Італійська бібліотека». Баретті написав: «Коли його випустили на свободу, він подивився на небо і землю, і, тупнувши ногою, у споглядальному настрої сказав: “Eppur si muove!”» Незрозуміло, звідки Баретті отримав таку інформацію, але книга сповнена багатьох інших неправдивих фактів (наприклад, що Галілей був ув’язнений інквізицією на шість років, що його катували тощо). Навряд чи це була інформація, опублікована через 125 років після суду. Ймовірно, з боку Баретті це була літературна вигадка.
Цю фразу також виявили на портреті Галілея, який іноді приписують іспанському художнику XVII століття Бартоломе Естебану Мурільйо, але щодо цієї роботи існують значні суперечки, оскільки багато хто датує їїї ХІХ століттям.
Так чи інакше, яким би не було походження цієї фрази, немає доказів, що її вимовив Галілей.
Міф 5: Галілей був ув’язнений
Згадана вище картина зображує Галілея у похмурій тюремній камері як в’язня жорстокої інквізиції.
Проте Галілей ніколи не був ув’язнений інквізицією. Під час суду його поселили в просторих апартаментах у Римі. Щоправда, його початковий судовий вирок був довічним ув’язненням, але його негайно замінили на домашній арешт із наказом молитися покаянними псалмами раз на тиждень протягом трьох років.
Решту свого життя Галілей провів у Флоренції під домашнім арештом, але ми не повинні розглядати це як аналог сучасного домашнього арешту, коли злочинець повинен буквально залишатися вдома і носити електронний браслет. Галілей мешкав на розкішній віллі у Флоренції, тож, безумовно, його стан не можна було назвати бідним. Крім того, йому не було заборонено пересуватися рідним містом, спілкуватися з друзями чи вести нормальний спосіб життя. «Домашній арешт» по суті означав, що він не повинен залишати Флоренцію. З огляду на те, що Галілей був уже похилого віку (йому було 69 років на момент суду), скільки подорожей за кордон він взагалі мав намір зробити?
Висновок
Конфлікт між Галілеєм і Церквою — це нещастя. Церква завжди була найвідданішим покровителем науки в Європі; те, що вона мала суперечку з одним із найяскравіших учених Європи, є трагедією. Але нам не потрібно роздувати цю справу до розміру, більшого за її справжній. Галілей не був жертвою клерикального авторитаризму, і його теорія не зазнавала опору через неосвічений релігійний фундаменталізм. Правда про справу Галілея набагато менш захоплива, ніж те, у що нас змусили повірити.
Переклад CREDO за: Філліп Кемпбелл, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
