Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 26 липня
Людська любов до батьків є природною, дуже сильною і майже нічим незамінною дійсністю. Однак у порівнянні з величчю любові Христа до нас, любов до батьків справді є нічим, мовби нелюбов’ю. Як не дивно, але ми майже завжди всепрощаючу і милосердну любов Отця, якою полюбив нас Бог ще тоді, коли ми були грішниками, ставимо у кращому випадку на друге місце після наших прив’язаностей, хоча б й до тата-мами. Чому прив’язаність до батьків є настільки сильною, що навіть може зашкодити наслідуванню Христа?
Дуже цікавим є діалог, який зазвичай проваджу з дітьми 9-11 років. У випадку, коли діти визнають переді мною свої образи на батьків, які карали їх за непослух, відбувається така розмова: „Скажи, будь ласка, як тобі здається, твої батьки тебе люблять?” “Думаю, що так.” “А ти їх?” “Звісно, дуже люблю.” “А хто кого любить більше: ти їх чи вони тебе?” І в переважній більшості діти спонтанно відповідають: “Ну звісно, я більше їх люблю. Я ж посуд мию і в кімнаті прибираю…”, “Добре. А хто кого раніше полюбив: вони тебе чи ти їх?”
На це питання, зазвичай, довго відповіді чекати не доводиться: “Вони мене”. “Виходить, що твої батьки тобі бажають добра і піклуються про тебе, як можуть, а ти через непослух їм відкидаєш їхню турботу, і цим робиш їм боляче. А, напевно і сам страждаєш, коли вони при такому несправедливому ставленні хочуть тебе привести до Господа і віри. Шукай примирення із ними. Твої батьки тебе люблять.”
На мою думку, у цьому випадку поєднання із батьками стає прекрасним досвідом дитячої віри. Подумайте, чи цей діалог не варто вести з дорослими, які мислять на рівні з такими дев’яти-одинадцятилітками: Ну я ж в Церкву ходжу, і свічки ставлю, і постів дотримуюся, а Він… Це вказує на брак віри. Віра іноді у нас плутається з обрядами і звичаями. Відступити від батьківських звичаїв не завжди означає втратити життя. Відступити ж від віри батьків в Бога — це однозначна смерть духа. Отже, тому єврейські батьки надзвичайно пильно стежили за зростанням своїх дітей через послух у вірі. Закон навіть зобов’язував каменувати неслухняного сина, який відступає від віри батька та ходить за ідолами. Виходить так, що слідувати з вірою за Ісусом — делікатна справа: або йдеш за Ним цілком і до кінця, або шукаєш компромісу. У першому випадку заради любові Христа погоджуєшся на можливе осудження від батька-матері, які підозрюватимуть свого сина у зраді вітцівських звичаїв. У другому — шукаєш компромісу, намагаючись любов до батьків якось поставити нарівні з любов’ю Божою.
Хто дав нам батьків? Бог. Хто їх любить по-справжньому і полюбив раніше за тебе? Бог. Навіщо ж Ісус кличе тебе їх зненавидіти? Аби поставити любов справжнього Отця на своє, перше місце із повною вдячністю за чудових батьків, а опісля вже любити і поважати їх по-справжньому.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
