Дикастерій віровчення відповів на запитання архієпископа Болоньї про те, які є правила щодо зберігання праху померлих після кремації їхніх тіл.
Архієпископ Дзуппі адресував запитання від вірян: чи можна зберігати попіл після кремації у загальних місцях, подібних до осуаріїв, і чи можна зберігати невелику частину в місці, яке мало значення для померлого. Дикастерій відповів «так» в обох випадках — але необхідно запобігти будь-якій двозначності пантеїстичного, натуралістського чи нігілістичного характеру, повідомляє Vatican News.
Можна облаштувати сакральне місце «для спільного збирання і збереження праху охрещених померлих», тобто спільний «цинерарій», куди висипається індивідуальний прах. Так стверджує Дикастерій віровчення у відповідь на запитання архієпископа Болоньї Маттео Дзуппі про померлих віруючих, тіла яких спалюють на кремації. У другій відповіді йдеться про те, що церковна влада може також розглянути і оцінити прохання членів сім’ї про збереження «незначної частини» праху померлої людини в місці, значущому в історії померлого.
Кардинал Дзуппі, зіткнувшись зі «збільшенням кількості рішень про кремацію померлих» і розвіювання праху на природі, а також щоб «не дозволити взяти гору економічним причинам, обумовленим меншою вартістю розвіювання, і дати вказівки щодо подальшого перебування праху після закінчення терміну його зберігання», і бажаючи «відповісти не тільки на прохання членів сім’ї, але передусім відповідати християнському звіщенню про воскресіння тіл і пошану, яка їм належить», представив для розгляду дикастерію два запитання. Перше: «Беручи до уваги канонічну заборону розвіювати прах померлої людини: чи можна, подібно до того, як це відбувається в осуаріях, створити священне місце, визначене і постійне, для змішаного накопичення і збереження праху охрещених померлих, вказуючи для кожного з них особисті дані?» І друге: «Чи можна дозволити родині зберігати частину праху члена сім’ї в місці, значущому для історії померлого?»
Дикастерій віровчення в тексті, оприлюдненому 12 грудня 2023 р., який підписав кардинал-префект Віктор Фернандес, а 9 грудня затвердив Папа Франциск, відповідає ствердно. Насамперед він нагадує, що, згідно з Інструкцією Ad resurgendum cum Christo від 2016 року, «прах має зберігатися в священному місці (на кладовищі), а також у спеціально відведеному для цієї мети місці, за умови, що його для цієї мети призначила церковна влада». Причинами цього названо необхідність «мінімізувати ризик усунення померлого з пам’яті й молитов родичів та християнської спільноти» і запобігти «забудькуватості й неповазі», а також «непристойним і забобонним практикам».
Далі в тексті нагадується: «Наша віра каже нам, що ми воскреснемо з тією ж тілесною ідентичністю, яка є матеріальною», хоча «ця матерія буде переображена, звільнена від обмежень цього світу. В цьому сенсі воскресіння буде в цій плоті, в якій ми зараз живемо». Але ця трансформація «не означає відновлення ідентичних частинок матерії, з яких формувалося тіло». Тому воскресле тіло «не обов’язково складатиметься з тих самих елементів, які воно мало перед смертю. Воскресіння не є простим оживленням трупа; воно може відбутися, навіть якщо тіло було повністю зруйноване чи розпорошене. Це допомагає нам зрозуміти, чому в багатьох цинераріях прах померлих зберігають разом, не тримаючи його у відокремлених місцях».
Далі дикастерій вказує, що «прах померлих походить від матеріальних останків, які були частиною історичної мандрівки людини, до тієї міри, що Церква має особливе піклування і пошану до мощей святих. Ця увага і пам’ять також спонукають нас до ставлення, позначеного священною пошаною» до праху, який «зберігаємо у священному місці, пристосованому для молитви».
Тому дикастерій відповідає кардиналові Дзуппі, що «можна влаштувати священне місце, визначене і постійне, для спільного накопичення і збереження праху охрещених померлих, вказуючи для кожного з них особисті дані, щоб не розпорошувати номінальну пам’ять». Таким чином, Церква допускає можливість зсипати прах в одне загальне місце, як це відбувається з осуаріями, але зі збереженням номінальної пам’яті про кожного окремого померлого. Нарешті, зазначено, що, виключаючи «будь-якого роду пантеїстичну, натуралістичну або нігілістичну двозначність», дотримуючись цивільних норм, якщо прах померлого зберігається у священному місці, церковна влада «може розглянути і оцінити прохання сім’ї про належне збереження незначної частини праху їхнього родича в місці, значущому» для його історії.
Відповідаючи на запитання ватиканських медіа, дикастерій пояснив, що висловлювання та оцінка церковної влади має не лише канонічний, але й душпастирський характер, щоб допомогти родині розпізнати, який вибір зробити, враховуючи всі фактори. З огляду на те, що деякі законодавства не дозволяють розділяти прах померлого, дикастерій додає, що друге запитання виникло внаслідок діалогу між єпископами різних країн, до якого долучився кардинал Дзуппі, і Дикастерій віровчення розглядав цю можливість з богословського, а не з цивільного погляду, як це було роз’яснено у відповіді.
фінансово.
Щиро дякуємо!
