Католицькій Церкві в ХІ столітті можна було приписати багато гідних досягнень, таких як сакральна архітектура і розвиток чернецтва. Але тоді, як і сьогодні, вона мала свої слабкі сторони.
Центральна роль Католицької Церкви у середньовічному християнському житті зробила посади абата і єпископа водночас прибутковими та впливовими. Це призвело до поширення симонії — торгівлі церковними посадами. Чоловіків і навіть хлопчиків призначали єпископами та абатами не тому, що вони хотіли бути добрими пастирями Божого народу, а тому, що вони (або їхні сім’ї) хотіли отримати престиж і гроші, пов’язані з посадою. Так само багато чоловіків і хлопців йшло у монастирі просто тому, що їхні батьки не мали можливості забезпечити кар’єру всім своїм синам, незалежно від того, чи годилися вони для безшлюбного життя, чи ні.
Твори святого Петра Даміані торкаються широкого спектра важливих тем, і його часто порівнюють з Йоаном Хрестителем за його сміливість у висловлюваннях про необхідність церковної реформи й особистого покаяння. Іноді люди навіть занадто фокусуються на Листі №31, де розглядалися потенційні покарання для монахів і священнослужителів, які брали участь у гомосексуальних актах. У цьому листі (який іноді називають «Книгою Гоморри»), написаному самому Папі, Петро перераховує види сексуальних гріхів, які здійснюють монахи і духовенство, оцінює тяжкість цих вчинків і просить Папу ухвалити рішення про відповідні покарання.
Петро надзвичайно відверто говорив про сексуальні акти. Він робив це не заради надання дармового сексуального контенту, а через те, що, на його думку, різні фізичні дії вказують на різні рівні причетності до гріха. Як він пояснював Папі, до тих, хто час від часу займається мастурбацією, слід ставитися інакше, ніж до тих, хто роками практикує гомосексуальні акти з різними чоловіками. Святий Петро також зазначив, що деякі покарання, які зазвичай рекомендують застосовувати до винних у гомосексуальних актах, не видаються справедливими порівняно з покараннями, пов’язаними з гетеросексуальними актами.
Дотримуючись традиційного католицького вчення про одностатевий потяг, святий Петро зазначав, що ці дії є порушенням порядку Божого Творіння. Яких би причин ми сьогодні не приписували одностатевому потягу конкретної людини, центральна думка Петрового аргументу залишається актуальною: кожне людське тіло вказує на істини, дані нам у перших кількох розділах Книги Буття. Тобто Бог створив нас чоловіком і жінкою, створив сам репродуктивний акт і створив шлюб для одного чоловіка та однієї жінки, щоб вони були з’єднані з Ним як співтворці. Коли ми неправильно використовуємо своє тіло, ми неправильно використовуємо дари, які дав нам Бог.
Безсумнівно, святий Петро знав, що монахи і священники також скоюють гетеросексуальні гріхи, і мав щодо цього цікаві міркування. Якби, питає Петро, священник вчинив сексуальний гріх зі своєю власною хрещеницею — використовуючи ці духовні стосунки з гріховною метою — чи не було би це актом духовного інцесту? Згідно з цим аргументом, монахи та священники, які чинять сексуальні гріхи зі своїми духовними дітьми, також чинять гріх духовного інцесту. Оскільки у той час багато хлопчиків навчалися в монастирських школах, ця проблема безпосередньо торкалася тих дітей, а також дорослих ченців, які перебували під духовною владою інших.
Папа Лев IX визнав лист Петра настільки корисним, що розіслав його по всій Церкві зі своїм супровідним листом. Готовність святого Петра дослідити глибокі рани Церкви, влити цілюще світло Євангелія у ці рани та запропонувати вирішення зробила його лідером церковної реформи — і не тільки щодо цієї чутливої теми.
Наприкінці листа Петро Даміані попросив Папу роз’яснити, які критерії використовувати для визначення того, коли священнослужителів слід безповоротно виключити зі священного сану. Сьогодні ми б назвали це примусовою лаїцізацією, і нам не потрібно далеко ходити за прикладами, щоб зрозуміти, що ця проблема досі актуальна.
У цьому сенсі легко зрозуміти, чому Петра проголосили Вчителем Церкви. Навіть якщо деякі його аргументи та вибір слів не витримують випробування часом, людська природа така ж слабка, як і раніше. Нам завжди будуть потрібні мудрі, безстрашні, святі чоловіки та жінки, готові прописати сильні ліки, щоби благодаттю Божою допомогти нам зцілитися від наших гріхів, подобається нам це чи ні.
Святий Петро Даміані отримав титул Вчителя Церкви не тому, що писав відверті листи про гріх, а тому, що дбав про вічне спасіння інших чоловіків, жінок і дітей більше, ніж про їхнє мирське щастя. І ми теж повинні про це дбати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
