Хоча публічне Божественне одкровення завершилося з Новим Завітом, Бог досі у різний спосіб надихає свій люд. Це, зокрема, святі чоловіки і жінки, чиє життя гідне наслідування і які всіма силами прагнули бути уважними до порухів Святого Духа.
Святі показують нам, як Святий Дух не завжди діє однаково в кожній людині і часто надихає святих чоловіків і жінок до творчих шляхів пошуку Бога.
Катехизм Католицької Церкви пояснює, як святі пропонують нам різні школи християнської духовності:
«У сопричасті святих упродовж усієї історії Церков розвинулись різні форми духовності. Бувало, що особиста харизма якогось свідка Божої любові до людей могла передаватись, як, наприклад, “дух” Іллі був переданий Єлисеєві та Йоанові Хрестителеві, щоб учні брали участь у цьому духові. Певна духовність могла з’явитись на стику різних течій, богословських і літургійних, і цим вона свідчить про Інкультуризацію віри у певному людському коловороті та його історії. Ці різні форми християнської духовності є складовими живої молитовної традиції і необхідними провідниками для вірних» (ККЦ, 2684).
Говорячи більш красномовно, Катехизм описує їх як «відображення» Божого світла:
«У своїй багатій різноманітності вони відображають чисте і єдине світло Святого Духа» (ККЦ, 2684).
Ключ у тому, щоб бачити святих та їхні вчення як відображення, джерелом якого завжди є Бог. Вони самі собою не є джерелом світла, а лише певний чином його відбивають.
Щоразу, коли Церква визнає святість святого і схвалює його духовність, ми можемо бути певні: він був посудиною, відкритою для натхнення Святого Духа.