Як повідомлялося, 28 червня 2024 року відбулося встановлення каноніків відновленої Капітули катедрального собору святих Апостолів Петра і Павла у Кам’янці-Подільському.
Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, який відновив Капітулу, на початку Меси звернувся до присутніх:
«Сьогодні ми маємо наше свято катедрального храму. В цей день єпископ Ян Ольшанський реконсекрував цю катедру, яка була закрита, можна сказати — зневажена, і після того, як настав час і вона знову повернулась до віруючих, вона була наново освячена. Це велике свято нашого катедрального храму, де на цій Євхаристії буде відновлено капітулу каноніків нашої катедри. […] Хочемо дякувати Богу за ці всі дари, котрі ми отримуємо від Нього: цей храм, капітулу, священників і люд вірний, який громадиться тут щонеділі на Євхаристію».
«Церква не мусить іти за трендами світу»
У проповіді єпископ Леон говорив про те, що відтоді як Ісус Христос приніс себе в жертву на хресті, не тільки Єрусалим, але й цілий світ зробився великою Церквою, і відтоді люди будують храми, де зустрічаються з Богом і куди не раз приходять, щоб вирішити свої проблеми. «І тут можна найліпше вирішити проблеми — коли ми звертаємося до Бога, просимо Його. Бачимо, що Ісус Христос теж часто йшов на молитву. Син Божий йшов і молився. Бог знає, що нам потрібно, але ми потребуємо молитви. І тому треба молитися».
Посилаючись на проголошений на Літургії уривок із Євангелія від Матея, Його Преосвященство навів слова Ісуса, звернені до Петра: «Ти Петро — Скеля, і Я збудую на цій скелі Мою Церкву, і пекельні ворота її не подолають», — і продовжив: «Уже дві тисячі років Церква Христова існує, і буде існувати, тому що це — заповідь Христа. […] Тут ми отримуємо Таїнства: через Хрещення ми входимо в Церкву. Ми стаємо містичним тілом Ісуса Христа, коли ми Його приймаємо у святому Причасті».
Владика Леон показав, якою є Церква і яку місію вона виконує. Головні думки його проповіді:
Церква не є прогресивною ані консервативною, Церква — євангелічна. «Кажуть: сьогодні Церква має бути прогресивною, більше достосовуватися до людей. Ні — Церква є євангелічною, вона не мусить йти за трендами світу. Вона має свої правила, свої вказівки, свої заповіді, Євангеліє і тримається цього».
Церква є місійною — «вона завжди провадить діалоги з іншими релігіями».
Церква є харизматичною, «тому що в ній народжуються різні харизми».
Церква — не для святих, Церква — для грішників: «Ми приходимо сюди і тут нас, грішників, роблять святими».
Церква будує себе і будує світ на фундаменті любові: «Тільки тут можна почути ці слова, які сказав Ісус Христос: “Даю вам нову заповідь — любіть один одного, як Я полюбив вас”. Більше ніде ми не зустрінемо таку правдиву любов, як в Церкві. І тому диявол найбільше не любить Церкву, найбільше нападає на членів Церкви — тому що тут проповідується любов, а він не може любити. Він так і каже: “Я не можу любити, я тільки ненавиджу, тому що мене скинули з неба”».
Церква готує своїх вірних для Царства Божого: «Тут маємо катехези, тут є Таїнства.[…] Як матір кормить дітей своїм молоком, так Церква кормить нас Словом Божим. Ісус Христос навчив нас приносити себе в жертву на хресті. Так само і тут Він приносить себе в жертву в тих намірах, з якими ми приходимо. І це все йде в “небесний банк”».
Церква вчить і мистецтва, і культури, «але вчить у, так би мовити, нормальних рамках, бо сьогодні мистецтво вже до того безобразне, що дивишся на картину і не знаєш, що на ній зображено…»
«Зараз люди, — продовжив єпископ-ординарій, — коли збираються, більше говорять про політику, але політика не спасе. Тому ми повинні говорити про Бога […] Тут, у цих стінах ми можемо найбільше порозмовляти з Господом Богом, тут ми найкраще отримуємо благодать Божу. Божа благодать нам потрібна для спасіння. Коли людина живе у владі Божій, диявол не має до неї доступу, а коли вона відходить від Бога — він намагається їй зашкодити. Тому так важливо жити в Божій благодаті, тому так важливо приходити і приймати Святе Причастя, спонукати до цього інших».
Коли владика говорив про важливість сповіді, то зауважив, що у сповідальниці відсутній священник. Перервавши проповідь, він послав міністранта розшукати священника, щоб той повернувся до сповідальниці.
«Негативу у світі дуже багато. Але ми завжди концентруємось на позитиві, на любові. І якщо цю любов я не зачерпну тут, я її не передам нікому. Якщо я щоденно не буду кормити своє серце, свою душу любов’ю, я її не передам нікому».
Ординарій заохотив усіх, хто його слухав, якнайчастіше приймати Причастя, зауваживши, що «всі проблеми потрібно вирішувати тут», а потім поділився спогадами, як у роки його молодості, що припала на часи переслідувань, люди рано-раненько в неділю бігли до єдиного чинного римо-католицького храму в Житомирі, щоби бути на Месі і прийняти Причастя. На завершення проповіді єпископ- Леон також заохотив приводити до храму людей, які мають серйозні життєві проблеми, наголошуючи, що крім Ісуса Христа їх ніхто не вирішить.
Що таке Капітула і хто такі каноніки?
Після проповіді канцлер Кам’янець-Подільської дієцезії о. Павло Басистий зачитав історичну довідку, нагадавши, що установлення катедральної капітули в Кам’янці-Подільському відбулося ще 1450 року:
«Капітула каноніків поділяється на звичайних і почесних. До звичайні каноніки належали функції: пенітенціарія — знаємо о. Романа, який в катедрі виконує таку функцію понад 30 років; богослова; менсалія. Каноніки традиційно наділялися різними угіддями, оскільки з них утримувався катедральний собор. Функції Капітули були створені за зразком функцій капітули Краківської катедри, де перше місце займав декан.
Також до Капітули належать почесні каноніки. Вони, щоправда, не мають права голосу і не беруть участі в голосуванні, але могли займати свої місця в сталях (о. Павло вказав на ці місця в пресвітерії катедри) і брати участь у функціях Капітули. Тепер і в нашій дієцезії вони займатимуть своє почесне місце. Каноніки також відрізняються канонічним одягом: носять спеціально підшиту червоними нитками комжу і поверх комжі червоний мантолет — одяг не зразок плаща.
Звичайно, в історії Кам’янець-Подільської дієцезії кількість каноніків постійно змінювалась і, звичайно, пам’ятаємо ті дуже важкі часи, коли за правління царського режиму, а пізніше — радянського союзу, капітула в Кам’янці-Подільському була перервана, тому що після смерті одних каноніків, не було кого ставити наступними. На превеликий жаль, єпископ Петро Маньковський, котрий у 1918 році зумів повернутися до Кам’янця-Подільського, не зміг відновити Капітулу, тому що не міг тут надовго залишитися (Петро Маньковський був у 1918 році призначений єпископом відновленої Кам’янець-Подільської дієцезії, ліквідованої російським царським урядом у 1866 році. — Прим. ред.).
На початку нинішнього року, як в січні була встановлена перша капітула у 1450 році, так і тепер, після 574 років єпископ Леон Дубравський — шістдесятий єпископ Кам’янецький — відновив капітулу каноніків, представляючи до Апостольського Престолу статути, затвердження яких чекає. Сьогодні, 28 червня, відбудеться встановлення як почесних каноніків, так і звичайних, які називають таким загальнознаним словом — греміальними».
Отець Павло також зачитав положення Канонічного права про функції капітули каноніків:
« … це колегія священників, які відповідають за звершення найбільш урочистих літургійних функцій катедрального храму. Обов’язком каноніків є виконання тих обов’язків, які їм доручає право і сам дієцезіяльний єпископ. Каноніки моляться разом з єпископом, моляться за єпископа, що є їх особливим обов’язком, а також за всю дієцезію. Вони будуть визначатись єпископом або для асистування йому, або як його представники для важливих літургійних целебрацій, які будуть звершуватись в катедральному соборі, так і на території дієцезії».
Далі отець-канцлер назвав імена греміальних і почесних каноніків.
Греміальними каноніками стали: сам о. Павло Басистий, о. Олег Жарук, о. Володимир Зарічний, о. Микола Мишовський, о. Петро Міщук, о. Едуард П’юро, о. Станіслав Свурка, о. Віталій Слободян СР, о. Ришард Федерчик, о. Павло Федірчук і о. Олександр Халаїм.
Почесними каноніками стали: о. Даниїл Ботвіна OFM, о. Кшиштоф Бяловонс, о. Станіслав Вінярський, о. Войцех Жулти SVD, о. Елізеуш Гринко OFM, о. Анджей Кіновскі, о. Рафал Маківський OFM, о. Франциск Погребний, о. Юстин Русін OFMCap, о. Блажей Суска OFMCap, о. Цезари Фельчиньскі та о. Пйотр Чапліцкі СР. Четверо з них не змогли взяти участь в урочистості.
Наступною частиною установлення капітули стало урочисте визнання віри новоустановленими каноніками, яке кожний з них засвідчив особистим підписом, після чого єпископ-ординарій вдягнув на кожного з них відзнаки каноніків.
«Зробімо третє тисячоліття ерою святих»
По звершенні урочистої Святої Меси від імені колегії каноніків зі словами подяки до єпископа-ординарія звернувся о.-др. Кшиштоф Бяловонс:
«Ніхто з нас не є досконалим, тому від імені усіх каноніків дякуємо тобі за цю велику відзнаку і відповідальність, і за те, що сьогодні ми можемо ставати більш досконалими. І як ти сказав під час проповіді, що Церква — не для святих, а для грішників, тобто — для нас. […] У проповіді ми також чули, що св. Франциск пішов проголошувати проповідь, але не промовив ані слова. Це була найпрекрасніша проповідь. Сьогодні світ занадто багато говорить, але занадто мало слухає Христа. І це стосується також і нас, священників. Ми повинні більше слухати, більше молитися. Сьогодні я можу сказати, що працюю у “фабриці святих“, в катедрі майбутнього святого, Яна Ольшанського. Коли ми розмовляли з ним, він навчив нас слухати, і за це ми йому вдячні. Тому бажаю всім вам святості, як просив св. Йоан Павло ІІ: “Зробімо третє тисячоліття ерою святих”. Але щоби стати ним, повторюймо: “Бог мій і все моє”».
Отець Кшиштоф вручив єпископу Леону бронзовий медальйон із написом «Ісусе, довіряю Тобі».
«Тільки так, — сказав отець-доктор, — ми можемо просити про мир. Святий Йоан Павло ІІ завжди просив про мир, а тепер папа Франциск на загальних аудієнціях по середах, по неділях молиться за Україну. Про мир в Україні, за стражденну, як він каже, Україну. Мир народжується в нашому серці. І цього миру я з глибини серця бажаю шановному отцю-єпископові, щоб після святого Яна Ольшанського ми, якщо доживемо, могли розпочати наступний процес».
Далі під склепінням катедрального собору залунало: «Многая літа». Представники парафіяльної спільноти, спільноти Третього францисканського ордену та молодіжної спільноти привітали владику Леона з 26-ю річницею його єпископських свячень. У своїй вітальних промовах вони назвали владику «єпископом любові», який «дарує любов — любов до Бога, любов до Церкви, любов до простих парафіян», та подякували за «добрий приклад життя в напрямку до святості».
Перед тим, як уділити благословення, єпископ-ординарій сказав: «Я радію з приводу того, що ми відновили капітулу. Катедральна капітула буде виконувати свої функції. Як Мойсей, коли молився до Господа Бога і йому підносили руки, перемагали ізраїльтяни, так і каноніки — вони в катедрі будуть підтримувати руки кожного єпископа, щоб перемагав Христос».
фінансово.
Щиро дякуємо!
