Ім’я Марії часом перекладали як «краплина моря», що походить від одного з тлумачень слова «mar». Святий Єронім переклав його латиною як «stilla maris», що згодом перетворилося на «stella (зірка) maris». Це пояснює популярний титул Діви Марії — «Зоря Морів».
Моряки з раніших часів дивилися на зірки, щоб визначити, у якому напрямку вони прямують, тому титул «Зоря Морів» вказував на здатність Марії вести грішників дорогою до вічних берегів.
Дом Проспер Ґеранже у своєму «Літургійному році» подає наступні роздуми святого Бернарда. Він починає з роздумів над тим, що означає бути «Зорею»:
«А ім’я Діві було Марія. Поговоримо трохи про це ім’я, яке означає “Зоря Морів”, і яке так личить Діві-Матері. Вона справедливо уподібнюється зірці, бо як зірка випромінює своє проміння, не тьмяніючи, так і Діва породила свого Сина, не отримавши ніякої шкоди; як промінь не забирає нічого від блиску зірки, так і Син — від цілісності своєї Матері».
Далі Дом Ґеранже вказує на яскравість цієї Зорі, до якої ми можемо звертатися з проханням про керівництво у нашій подорожі:
«Це благородна зоря, що зійшла від Якова, проміння якої освітлює весь світ, блиск якої сяє на небесах, проникає в безодню і, проходячи землею, дає тепло радше душам, ніж тілам, плекаючи чесноти, гасячи пороки. Я кажу, що Марія є тією яскравою і незрівнянною Зорею, яку ми маємо бачити над цим величезним морем, яка сяє своїми чеснотами і дає нам світло своїм прикладом».
Роздуми Проспера Ґеранже переходять у молитву, підкреслюючи, як Марія дає нам розраду під час життєвих «бур»:
«О, ким би ти не був, та коли ти опиняєшся серед припливів цього світу, коли довкола вирують шторми та бурі, а під ногами немає землі, не відвертай очей своїх від сяйва цієї зірки, якщо не хочеш, щоб ураган здолав тебе. Під шквалом спокус або на скелі скорботи — дивись на Зорю, клич Марію.
Якщо тебе носить хвилями гордості чи честолюбства, приниження чи заздрості, поглянь на Зорю, поклич Марію. Якщо гнів, чи жадібність, чи бажання плоті б’ються об борт корабля твоєї душі, зверни свій погляд на Марію. Якщо ти, стурбований величиною своїх злочинів, присоромлений своєю нечистою совістю, наляканий страхом перед судом, поринаєш у безодню смутку чи безодню відчаю, подумай про Марію. У небезпеці, у муках, у сумнівах думай про Марію, клич Марію. Нехай Вона завжди буде на твоїх вустах».
Роздуми святого Бернарда чудово описують Марію, Зорю Морів, і заохочують нас дивитися на Неї в усіх наших життєвих випробуваннях, горнутися до Неї і тягнутися до яскравого сяйва Її променів.
Читайте також: Ім’я Марії — «гірке море» для демонів