Ми часто чуємо, що Церква — це Наречена Христа. Але чи ви коли-небудь замислювалися про глибше значення цієї фрази?
Більшості людей знайомі слова апостола Павла з Послання до ефесян:
«Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми — члени тіла Його. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф 5, 25-32).
Професор теології Майкл Патрік Барбер, автор книжки «Спасіння: що має знати кожен католик», говорить про значення, яке стоїть за титулом Церкви як Нареченої Христа. Він нагадує нам, що Церква як Христова Наречена невіддільна від розуміння Церкви як Його містичного тіла. Він пояснює:
«Дуже легко помилитися у розумінні метафори “Тіло Христове”, якою описують Церкву. Справа не в тому, що Церква — це безголовий торс, а у тому, що двоє у шлюбі так з’єднуються, що істинно стають “однією плоттю”, тобто “одним тілом”. Коли чоловік любить свою дружину, він “себе самого любить” і піклується про “своє тіло”. Церква — тіло Христа, бо вона є Його Нареченою».
Ісус Христос сам говорив про себе як про Нареченого: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити» (Мт 9, 15). Церква — це наречена, описана у Книзі Одкровення: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого» (Одкр 21, 2). До того ж, Церква є Матір’ю, бо в ній народжуються наші душі, і це материнство випливає з її ролі Нареченої Христової.