Залежно від того, де саме ви живете, січень може бути нудним місяцем. У північних частинах світу землю вкриває сніг, а температура опускається нижче нуля. В інших місцях все сіре і голе, бо ще занадто рано для появи нової зелені.
Саме у цей час Церква обирає літургійним кольором зелений, що різко контрастує з довкіллям у цей відрізок звичайного періоду, короткої літургійної «перерви» між Різдвом і Великим Постом.
Зелений колір природним чином пробуджує в нас почуття надії на майбутнє. Письменник Джон Волш у книжці «Меса і шати Католицької Церкви» пояснює:
«Зелений колір віщує надію. Як паломники і солдати, ми йдемо крізь виснажливе життя, долаючи виклики, і не падаємо непритомні у дорозі, тому що нас підтримує Наш Господь, що особисто відвідав нас, і благодать Його Святого Духа; тож, подібні до живої гілки, життя якої оновлюється, ми повинні з незнищенною надією прямувати до нашої справжньої батьківщини».
Зелений — це також колір, який має нагадувати нам про весну і про те, що незабаром навколишній світ прокинеться.
Ніколас Ґір у книжці «Свята жертва Меси» користується образами саду і дерева, пояснюючи його символізм:
«Зелений колір узгоджується з самою природою Церкви — могутнім деревом, яке велично здіймає свою крону до неба, простягає своє тінисте гілля і листя, благословляючи землю, сяючи найряснішим цвітом, вдосталь приносячи добірні плоди благодаті і чесноти. Вона — це напоєний сад Господній; Христос, добрий пастир, веде своїх овець на вічно зелені пасовища. Церква одягається у зелені шати, щоби виразити радісну, живу надію на вічно прекрасні й вічно зелені луки небесного раю, на нетлінну спадщину і нев’янучу корону слави в Небі».
Хоча зелений колір може здаватися не найбільш очевидним вибором для літургійного кольору січня, він допомагає нам з нетерпінням очікувати на свіжу зелень, яку ми побачимо у прийдешні місяці.