Папа Інокентій ІІІ, чий понтифікат тривав з 1198 по 1216 рік, був одним із найвидатніших і найвпливовіших понтифіків своєї епохи.
Він дав святому Франциску Ассізькому та невеликій групі його послідовників дозвіл заснувати Орден Братів Менших; він скликав Четвертий Латеранський собор, який, з-поміж іншого, догматично визначив доктрину про транссубстанціацію; він доклав великих зусиль до боротьби з єрессю в Європі, одночасно даючи відсіч вторгненням мусульман.
Після понад 18 років керівництва Церквою він раптово помер. Але це було не останнє, що ми про нього знаємо.
Згідно з давньою оповіддю, у день своєї смерті (або незабаром після цього) він об’явився святій Лютґарді з Ейвіра, що у Бельгії. Лютґарда належала до ґрона великих містиків ХІІІ століття і була відома численними чудесами, приватними об’явленнями, даром левітації, а також вправністю до навчання.
Коли Папа Інокентій прийшов до неї, то подякував їй за те, що вона молилася за нього за життя, але пояснив, що зараз він у біді. Папа не пішов прямо на небо, а потрапив у чистилище, і тепер мав страждати від його очищувального вогню за три конкретні помилки, яких припустився за життя.
Він відчайдушно благав святу Лютґарду про допомогу:
«Ах! Це жахливо; і це триватиме століттями, якщо ти не прийдеш мені на допомогу. В ім’я Марії, яка дала мені ласку звернутися до тебе, прошу, допоможи мені!»
Промовивши ці слова, Папа Інокентій зник. Свята Лютґарда негайно розповіла сестрам-монахиням про його прохання і сама почала ревно молитися за його душу.
Ця історія нагадує нам про важливість молитовної опіки над душами померлих — не лише у листопаді, а й протягом усього нашого життя.