Ігнатій Лойола (1491-1556), засновник єзуїтів, багато разів напучував своїх духовних синів, щоб вони задовго не молилися. Схоластикам (тобто семінаристам) він радив максимум годину роздумів на день.
Святий Ігнатій вважав, що людина, яка пройшла Великі реколекції — те, що ми знаємо зараз як місячний «фундамент», духовні вправи в тиші протягом місяця, — уже так з’єднана з Богом, що їй не потрібно призначати багато часу на молитву: бо вже все її життя, праця чи навчання провадять до Бога. А єзуїти ніколи не були монахами, вони були занурені у світське життя по самі вуха.
Ревізія
Попри все, Лойола вважав, що є одна молитва, якої єзуїт — навіть якнайбільш завантажений — ніколи не може занедбати. Це — іспит совісті.
Читайте також:
Іспит совісті. Що він таке і чому ми повинні його робити?
Назва «іспит совісті» (є ще калькований варіант «рахунок сумління) може наштовхувати на думку, що йдеться виключно про перелік гріхів. Та не це мав на увазі св.Ігнатій. Іспит совісті — це не тільки приготування перед сповіддю. Він може бути сталою практикою духовного життя. Тому краще його назвати «переглядом». Ревізією.
Щоденний іспит сумління — це пароль до свідомого підходу до віри. Це школа того, як помічати щоденну присутність Бога в нашому житті — також у подіях, які ми оцінюємо негативно. Це також дуже конкретне втілювання Євангелія в наше життя так, щоб емоції не грали нами, як хвилі — шматком пінопласту. Під час такого іспиту совісті — ревізії життя — ми розпізнаємо, оцінюємо і називаємо події, емоції, настрої, наставлення, зустрічі та стосунки з людьми та з самим Богом.
Іспит совісті — це час зустрічі з безумовною любов’ю Бога, яка дуже конкретно і повно бере до уваги мою особу та умови, події, обставини мого життя — мої можливості!
Іспит сумління — це не бухгалтерія слабкостей
Будьмо ласкавими й милосердними до самих себе! Бог не дивиться на нас так жорстоко й безжально, як ми самі себе оцінюємо. Не йдеться про провадження «книги обліку гріхів і слабкостей». Господь Бог прекрасно все це знає. Немає потреби складати для Нього детальний перелік.
Мета іспиту совісті — зустріч в глибині (в інтимності) свого серця з люблячим Богом і з самим собою. Це відкривати сліди Бога в собі та довколишній дійсності, так щоб набути вміння знаходити і розпізнавати Його в усьому — і вступати в діалог із Ним.
Як зробити щоденний іспит совісті?
Ось схема св.Ігнатія.
1.Усвідомити себе в присутності Господа Ісуса
Зрозуміти, осягнути розумом, усвідомити, що Він зараз зі мною. Я не роблю іспиту совісті сам-один і невідомо для кого. Я це роблю разом і спільно з Богом, який любить і прощає. Якщо точкою опори буду тільки я сам, то це провадитиме тільки до пригнічення.
2.Подякувати Богу за отримані добродійства
Фундаментальна позиція для іспиту совісті — вдячність. Святий Ігнатій вважав брак вдячності за найгірший з гріхів і джерело всіх інших гріхів.
Вдячність звільняє нас від пихи, яка надягає прерізні маски: невдоволення, заздрості, злості, розчарування… Пиха провадить до песимізму. Натомість вдячність наближає нас до Бога, відкриває на Його любов. Це поглиблює зв’язок із Богом та самим собою. Бог поступово показує нас, що навіть якнайбільш очевидні або якнайбільш незрозумілі для нас події та випробування є Його даром, — і дає нам зрозуміти, для чого вони служать.
Не шукаймо моментів особливо приємних чи особливо неприємних, не намагаймося їх одразу оцінювати. Просто дякуймо за те, що було.
Дякуймо за конкретні події, людей, за наші прагнення, постави, вчинки — такі, які вони є. Хто і чим мене сьогодні обдарував? Скільки людей для мене сьогодні трудилося? Що Бог для мене сьогодні зробив? Чим Він мене порадував, а що було тяжким, болісним? Будьмо в цьому перегляді щирими, не треба вдавати вдячність!
3.Просити про благодать пізнати свої гріхи та покинути їх
Метою є не самовдосконалення, а відкритість на співпрацю з Богом у перемінювання нас самих. Тому звертаймо до Бога відкриті очі й серце, просімо про вміння поглянути на себе у світлі Його любові, про відвагу пізнати правду, щоб ми побачили свої гріхи та помилки, радощі й досягнення, свої зустрічі з людьми та емоції, які нас тоді наповнювали.
Щоб могти довідатися щось про себе, треба просити Бога про світло і смиренно приймати все, що Він захоче нам показати. Дозвольмо Богу повчити нас про те, що є правдою про нас самих. Дозвольмо зцілити і переобразити те, що вимагає навернення, і зміцнити добро в нас. Просімо про світло, щоб бачити себе так, як бачить кожного з нас Бог, — тобто з перспективи Любові й Милосердя, з готовністю неустанно прощати і підводитися після падінь.
4.Вимагати від душі свідомого звіту
Від пробудження й аж до моменту відходу до сну, година за годиною, а за потреби — хвилина за хвилиною, оцінімо чесно: якими були наші думки, потім — слова, зрештою — вчинки. Згадаймо гріхи, помилки, благодаті й радості.
Чи я був утішений, чи невтішний? Погляньмо на зовнішні події та наші внутрішні реакції. Що саме сталося і як це на мене вплинуло? Які почуття, прагнення викликала в мені конкретна подія? Звідки вони взялися? Яка їм причина? Чи раніше я вже таке відчував? Чи я цьому піддався, а чи противився? Яких людей зустрів сьогодні і що мною керувало? Які були конфлікти? Чого Бог очікував від мене і куди мене провадив? Чи я відповів Йому, і як саме? Які знаки дав мені Бог у ці дні? Де я Його зустрів? А може, я Його не помітив?
5.Просити Бога про прощення
Просімо про поставу людини, яка зізнається у своїх гріхах і слабкостях, не приховує їх перед Богом ані перед собою, і вірить у Його прощення та своє зцілення. Злість на себе, жаль, що я виявився не такий уже прекрасний, почуття безнадії свідчать про те, що ми прагнемо змінювати себе самотужки. Якщо хочемо втекти від свого гріховного минулого, приховуючи його від себе, якщо затято повторюємо: «Я вже більше цього не зроблю», — це означає, що насправді Бог для нас не важливий. Важливе лиш те, як ми виглядаємо у світлі уявлень про себе.
Подібно й коли ми маємо схильність карати себе за гріхи. Бога не знеохочують наші невдачі, Він прагне нас постійно зцілювати і переображувати, незалежно від швидкості нашого прогресу в наверненні. Божа любов — більша за наш гріх. Його прощення ми отримуємо раніше, ніж про це попросимо. Ми для Бога важливі. Він бореться за нас і хоче, щоб ми співпрацювали з Ним у цій боротьбі.
6.Постанова виправитися, з Його благодаттю
Бог закликає нас до невпинного діалогу та співпраці з Ним. Що я можу змінити у своєму житті? Про що я жалкую і що мене тішить? Ми потребуємо постанов і рішень. Їх не обов’язково має бути багато, зате вони мають бути дуже конкретні, й випливати мають із того, що ми почули і помітили під час цієї молитви, що вже добігає кінця.
Також не варто очікувати легких і швидко помітних змін у нас самих. Дуже важливою є вірність навіть у тому, що виглядає дрібною справою. Це може бути першим кроком до більших змін.
Кожне своє рішення з довірою представмо Господу, просячи про розпізнання, чи воно згідне з Його волею. Уповаймо, що в його виконанні ми не будемо полишені самі на себе, що нам не доведеться розраховувати тільки на власні сили. Просімо про благодать навернення та сили для нової спроби.
Іспит совісті — це не засіб для моментального видужання. Також це не метод самовдосконалення. Тут варто пам’ятати, що ми перебуваємо на глибоко особистій зустрічі з Богом, який родить нас чутливими до глибоко особистих зворушень, якими послуговується Святий Дух, щоб наблизити нас до Христа. Без цього іспит совісті виявився би безплідною саморефлексією та підсичуванням амбіцій та нездорових очікувань.
Дякуймо за все — також за гріхи і страждання, бо вони показують, хто ми є. Просімо прощення за те, що заподіяли дітям Божим. Просімо також про благодать прощати іншим і прощати собі самому; а також про покору, бо ми слабкі й маємо прийняти себе такими.
Може, треба вирішити когось за щось перепросити.
7.Закінчення
Прочитайте уривок Святого Письма, якщо це спаде вам на думку. Закінчіть Господньою молитвою, псалмом або коронкою.
Щоденний іспит совісті має бути… щоденним!
Святий Ігнатій чітко ставить тільки одну умову — і вимагає її дотримуватися: систематичність цієї молитви. Практикувати її треба щодня, так буде найкраще.
Завдяки іспитові сумління в людині відбувається процес глибокої внутрішньої переміни, джерелом якої є справжня зустріч із Богом, співпраця з Ним задля блага свого та інших людей.
Ця молитва робить нас здатними пізнавати і розуміти унікальну для кожного з нас «мову», якою Бог із нами спілкується.
Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ
фінансово.
Щиро дякуємо!
