Сяючи усмішкою, педіатриня Марія Долорес Розік, яка перемогла рак, каже: її одужання почалося після відвідування гробу Карло Акутіса в Ассізі.
«Тепер моє життя — і життя мого чоловіка Пабло — починається зі Святої Меси. о 7:15 у кафедральному соборі Мурсії, з проханням про благодать пережити цей день», — каже Марія Долорес у своєму свідченні.
«Я завжди кажу, що хвороба, яку я перенесла, дала мені набагато більше хорошого, ніж поганого. Зокрема — зміцнення моєї віри. Сьогодні я знаю, що без Господа я ніщо й не можу досягти нічого», — каже зцілена лікарка в інтерв’ю ACI Prensa.
2022 року ця 44-річна іспанка, педіатр за фахом, пережила один із найкращих періодів у своєму житті. Разом із чоловіком, трьома дочками-підлітками та сином вони вирушили в подорож до Тоскани. Під час мандрівки Марія Долорес відчула, що в її організмі діється щось дивне — хоча попередні аналізи черевної порожнини нічого не показали.
«Від відчуття, ніби ми на небесах, ми перейшли до відчуття, що падаємо в пекло», — розповіла жінка. «Це був важкий процес: дві дуже агресивні операції, внутрішньоочеревинна хіміотерапія, багато труднощів… але відтоді минуло два роки — і, слава Богу, я вільна від хвороби».
Фото: CNA
Все почалося з того, що, повертаючись з Італії до Іспанії, вся родина несподівано зупинилася в Ассізі.
«Тепер я знаю, що то був не просто збіг обставин. Все має свій сенс! Провидіння Святого Духа осяює, коли ти цього найменше очікуєш. Отже, відвідуючи Ассізі й храм св.Франциска, я відчувала присутність нашого Господа; я знала, що Він поруч, що Він не залишить нас», — згадує Розік.
Перебуваючи в Ассізі, вона також відвідала храм, де стоїть скляний саркофаг із тілом блаженного Карло Акутіса. І сказала: «Карло, не знаю, що я тут роблю зараз; не знаю, що я тут роблю взагалі, — але Бог знає більше, і я — тут».
«І тоді я звернулася до нього з двома проханнями», — каже Марія Долорес.
Жінка написала своє прохання на папірчику і поклала його в коробку, призначену для інтенцій. По‑перше, вона просила Карло, щоб діти й молодь її родини завжди були близькі до Євхаристії, як і він сам, — бо знала, що Євхаристія це його велика любов і «шлях до Неба».
А ще вона благала, щоб її ситуація не виявилася «надто серйозною».
«Я не просила його про те, щоб нічого не було, — але щоб це було не занадто серйозно; щоб я могла бачити, як підростають мої доньки, і бути поруч із ними в ці роки. Я повністю поклалась на нього і сказала йому: Карло, я тут у твоїх руках. Мушу попросити про твоє заступництво, бо це ти мене сюди привів!» — розповідає Розік.
«Справжнім чудом є не тільки те, що я жива, — що, звичайно, є благословенням, — але духовний вплив, який це справило на мене, на мою сім’ю та багатьох моїх друзів, що були далекі від Господа. Завдяки цьому досвіду багато людей повернулися до Бога. І, звісно, неможливо бути щасливішою, бо це справжнє чудо!» — каже Марія Долорес.
Після повернення додому, коли жінка, за наполяганням батьків, пішла до свого парафіяльного настоятеля по Таїнство єлеопомазання, священник несподівано вручив їй реліквію блаженного Карло Акутіса. «Я залишу це тобі, поки ти не зцілишся», — сказав він.
Сьогодні блаженний Карло Акутіс займає особливе місце в житті Марії Долорес Розік. «Карло — ще один мешканець у моєму домі. Ми говоримо про нього так, ніби він тут із нами, як про члена сім’ї», — каже вона.
Зцілена лікарка також розповідає про силу молитви, яку за неї жертвували інші люди. «До того, як люди почали молитися, ми з чоловіком почувалися так, ніби тримаємося за руки в абсолютно темному місці, не знаючи, куди йти. Але коли за нас почали молитися — перед нами наче розгорнувся світловий килим, показуючи шлях. У той момент я вже безсумнівно знала, що я не сама, що я не загубилася, що ми з Ним».
Однією з великих змін у житті Розік, за її словами, є те, що її «любов до Євхаристії» посилилася. «Тепер моє життя, життя мого чоловіка Пабло і моє, починається зі Святої Меси. о 7:15 у кафедральному соборі Мурсії, просячи про благодать пережити цей день», — сказала вона у свідченні.
«Я повернулася на роботу, слава Богу; і вірю, що завдяки своїй роботі зможу дістатися до багатьох сердець», — каже Марія Долорес. Її місія — не лише професійна, а й духовна: «Я можу передавати радість Євангелія, нехай і в малих дозах, пацієнтам та їхнім сім’ям».
Із пережитого вона винесла ключову науку: «Господь навчив мене, що ми не маємо можливості контролювати все». Жінка визнає, що раніше була людиною «доволі жорсткого контролю»; але Бог показав їй, що «найважливіше не залежить від мене. Це питання, наскільки я дозволяю Йому мене провадити».
«Я навчилася довіряти і покладати свої тривоги на Нього: Господи, Ти знаєш, чи це буде правильно, чи неправильно, чи це потрібно робити, чи цього не слід робити… Я довіряю Тобі».
Окрім особистого свідчення, дікарка почала євангелізувати друзів, що були далекими від віри. Свою життєву місію вона розуміє так: «Я знаю, що зараз Господь кличе мене ділитися свідченням, яке допомагає деяким людям. Хоч би куди Він мене покликав — я піду туди».
фінансово.
Щиро дякуємо!
